https://www.google.com/webmasters/verification/verification-file-dl?hl=uk&authuser=0&siteUrl=http:/. На платформі Blogger.

Парафія Преображення Господнього

субота, 14 червня 2008 р.

15.06.2008 р. Зіслання Святого Духа (Тройця)

15 червня 2008 року

Зіслання Святого Духа. П'ятдесятниця

  * Коротка історія свята
  * Про ікону празника
  * Тропар та кондак
  * Празничний Апостол
  * Євангеліє
  * Проповідь
  * Отець Церкви про празник


Коротка історія

Світлий празник Пасхи завершується не менше світлим і великим празником Святої П’ятдесятниці. По Христовому Різдві і Воскресінні цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Святого Духа це - наче вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його доконав Божий Син. В дні св. П’ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. В дні Зіслання Святого Духа родиться і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.

СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Євреї у давнину щорічно святкували три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятдесятниці і празник Кучок. Свою назву празник має від того, що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно 50-ця це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси євреїв з усіх усюдів, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та зложити з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника 50-ці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.

ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник 50-ці перейняли від Старого Завіту й задержали його назву, бо і для них це був 50-ий день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування 50-ці для новозавітньої Церкви це подія приходу Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще назви, День Зіслання Святого Духа або День Святої Тройці.

В понеділок після празника 50-ці святкує наша Церква празник Святого Духа. А це тому, що Східна Церква з давен-давна має звичай, щоб наступного дня по великім празнику віддавати честь тим особам, що виконували головну роль в дні празника. День св. П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Святому Духові, як третій Божій Особі.

На осібну увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю вечором, але зараз по Св. Літургії коло полудня в сам день 50-ці. Поєднання вечірні з Літургією пояснює о. Дольницький тим, щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що крім інших молитов має три довші покутного змісту молитви, що їх мав написати св. Василій Великий (+ 379).

Про ікону

У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об'явив (Йо. 14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що має ще „багато” що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: „Дух істини... наведе вас на всю правду” (Йо. 16, 13).

Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах, як учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого містичного Тіла.

Іконографічна композиція цього празника має вгорі традиційний півкруг неба, який символізує Божу присутність. З неба спливають світлі промені дарів і ласк Святого Ду­ха. Звичайно зображені Апостоли, які сидять півколом. Півколо – це символ об'єднання Церкви. Над усіма Апостолами є вогненні язички, якими проявилася присутність Святого Духа (Ді. 2, 3). Другий прояв – шум вітру – неможливо зобразити візуально, але його можна відчути посеред­ньо – у виразах збудження та схвильованості Апостолів, бо во­ни, крім цього, почали говорити різними мовами (Ді. 2, 4). Вог­ненні язички саме й нагадують про цей дар мови. Крім того, во­гонь очищує та гріє, отже, вог­ненні язики – це вияв нового, теплого відношення любові між Богом та людьми. Як колись Бог об'я­вився Мойсеєві у горіючому кущі, так і тепер – у вогненних язиках.

Колись, при будівництві вавилонської вежі, Бог покарав гордість будівничих тим, що замішав їх язики-мови, бо це був бунт проти Бога. Тепер же Святий Дух дає Церкві новий дар язиків-мов, щоб таким способом сповнилася місія поширення Божої правди. Св. Йоан Предтеча пророкував, що Христос буде христити водою і вогнем (Мт. 2, 11). Це сповнилося у Христовому хрищенні та у Зісланні Святого Духа.

Св. Павло, який історично не був присутній при цій події, як і при Вознесінні, тим не менше зображений на іконі. Він символізує всіх неприсутніх, в тому числі й нас, яких у Церкві Христовій надихає та навчає Святий Дух.

У нижній частині композиції, в темноті, часто зображена алегорична людська постать. Це Космос, тобто всесвіт, який, обтяжений гріхами Адама та людства, чекає у темряві на просвічення та очищення. В прос­тертих руках він тримає рушник, щоб прийняти Божі ласки.

Архітектура й стіни символізують Христову Церкву, яка є видимою спільнотою всіх віруючих. Хто шукає правди, той може знайти Христа й наглядно бачити Його у навчанні Церкви та у відданому житті вірних.

Тропар та кондак

Тропар, глас 8: Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава тобі.

Кондак, глас 8: Коли ти, зійшовши, язики змішав, розділив ти народи, Всевишній. Коли ж вогненні язики ти роздавав, у з'єднання всіх ти призвав. І одноголосно славимо Пресвятого Духа.

Діяння святих апостолів 2, 1-11

В ті дні, коли настав день Пятдесятниці, всі апостоли були однодушно вкупі. Аж ось зненацька залунав із неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. і з'явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлася сила народу і збентежилася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. І дивувалися всі, і чудувалися кажучи один до одного: Хіба ось всі, що говорять, це не галилеяни? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, юдеї і проселіти, крітяни й араби, як ми їх чуємо, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі!?

Євангеліє від Івана 7, 37-52; 8, 12

Останнього великого дня свята стояв Ісус і кликав на весь голос: Коли хто спраглий, нехай прийде до Мене і п'є! Хто вірує в Мене, як каже Писання: Ріки води живої потечуть із нутра його. Так Він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в Нього. Бо не прийшов був ще Дух Святий, тому що Ісус не був ще прославлений. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він — Христос. Ще інші мовили: Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид? І виник роздор через Нього серед народу. Деякі хотіли Його схопити, та ніхто не наклав на Нього рук. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви Його не привели? Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей чоловік говорить. Фарисеї казали: Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає закону! Озвавсь до них Никодим, що приходив до Нього вночі, один із них: Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу і не довідавшись, що він робить? Ті йому у відповідь сказали: Чи й ти з Галилеї? Розсліди і побачиш: з Галилеї пророки не приходять. І знову говорив до них Ісус, кажучи: Я — світло світу. Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя.

Проповідь

Достойні молільники!

Шановні сестри і брати, що молитеся з нами біля екранів телевізора, дякую вам за спільну молитву та вашу любов до святої Церкви та свого народу. Свято зіслання або прихід Святого Духа дуже знане для нашого люду, люблене нами, очікуване та відповідно відзначуване. Особливо у нашому регіоні легко пізнаємо його, коли проїжджаємо нашими селами та містами, зауважуємо - зелені гілки з дерев, квіти, шувар (аір), тощо, котрими замаюється зовні будинки або внутрі помешкання. Чому та, що це означає прикрашати наші помешкання та городи у зелень? Це все значить – життя, відновлення, повноту сили, радість, дію, ...а також, прямування до певної мети. Це символи сили та могутності Святого Духа, котрого Ісус Христос обіцяв послати після свого відходу до Отця Небесного. „Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо, коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас” (Ів 16,7). В іншому місці Спаситель говорить: „Отець Небесний дасть Святого Духа” (Лк 11,13). Одного разу Христос говорить, що сам пришле Святого Духа, в іншому місці твердить, що Отець Небесний дасть Духа, бо він: „Дух істини, який від Отця походить” (Ів 15,26). А це все разом означає, як висловлюється Ісус Христос: „Я і Отець – одно” (Ів 10,30). Для особи слабкої віри або для того, хто не хоче шукати правди, легко можна піддатися різним єретичним твердженням, що Син Божий та Отець Небесний не є рівні; а хто бажає когось звести з дороги правди, той буде вживати певні вирвані окремі вирази із повноти тексту Святого Письма, замовчуючи інші. Друга особа Божа, Син Божий, по-різному висловлювався, щоб переконати та ввійти у спосіб поняття тодішніх людей, щоб вони зрозуміли, що він рівний з Отцем та Святим Духом. А, коли Син Божий говорить, що „Отець більший від мене” (Ів 14,28), то хоче тим ввійти у спосіб думання учнів, тому що вони думали про нього, як про чоловіка, а Отця признавали великим; тому Ісус йде до Отця, котрий сильний та могутній, щоби знищити всі біди й утвердити учнів у пізнанні Христового Божества (св. І. Золотоустий, 75 Бесіда на Ів. п.4 ). Чому я про це говорю? Тому що сьогодні не рідко трапляються люди, котрі намагаються захитати слабких у вірі своїми половинчастими або брехливими твердження про нерівність Трьох Божих Осіб або закидають у маловірні серця сумнів про їх Божество. Свята Церква посилаючись на Святе Писання навчає, що три Особи Божі рівні, що вони становлять єдиного Бога мимо трьох Осіб. А в „Символі віри” про Святого Духа ми молимося, що він з „Отцем й Сином рівнопокланяємий та рівнославимий”. Святий Григорій Ниський пише наступне: „Тому, коли честь Отця досконала, досконала й честь Сина, а признано, що досконалість честі належить і Святому Духові” (св. Г. Ниський, „Про Св. Духа проти македонян духоборців”).

Апостоли отримали обіцяного Духа, котрий прийшов після вознесіння Ісуса Христа на небо, як „силу” (Ів 1,8): „Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті аж поки не одягнетеся силою з висоти” (Лк 24,49). Учні Христові тепер сильні, тому що похрещені Святим Духом: „Той буде христити вас Святим Духом” (Лк 3,16). Дія Бога зовсім інша від дії людини або природних явищ. Вогонь має властивість палити; шум розполохує людей, але, коли це походить від Господа, воно має свою ціль та інше забарвлення. Вогонь не торкнувся трьох хлопців: Сердаха, Мисаха та Авденаго, що були у печі (Дан 3,94). Подібно, вогонь не пошкодив й апостолам, бо це був Святий Дух у вигляді вогняних язиків. А шум не вчинив людей втікачами, а навпаки, зібрав їх до купи й вони почули „остовпілі та здивовані” свою мову від тих, хто її не вчився (Дія 2,6). Вже відразу, коли прийшов Святий Дух, учні стали виконувати безстрашно заповіт Господній: „Ідіть, отже і зробіть учнями всі народи” (Мт 28,19). І народи стали чути своїми мовами величні діла Божі (Дія 2,11), тому що вони отримали могутнього Вчителя: „... бо Дух Святий навчить вас тієї години” (Лк 12,12); дух істини, він наведе вас на всю правду (Ів 16,13). Усе, що від Бога походить тривале й незмінне, і ведені й вроджені духом будуть ставатися духовними: „... а, що вродиться від Духа – дух” (Ів 3,6). Ось так народилася Церква Христова на чолі, котрої стоїть Христос, котрий настановив апостолів, щоб служили людям та чували за праведністю поширення його науки на землі.

Нам потрібно бути дуже обережними, щоб не дати себе звести різним лжепророкам, неправдивим учителям (Мт 7,15), котрі навчають в своє ім’я, перед цим перестерігав нас Ісус Христос. Люди слабкої віри дають себе легко звести, шукаючи здоров’я в різних знахарів та ворожбитів, цілителів та екстрасенсів, тим самим покидають Бога, а поклоняються всякому злу, котре розкинув злий дух у цьому світі. Ісус Христос наперед заповів нам знаки і чудеса, щоби ми не мали потреби в якихось здогадах та грішних пророцтвах. Св. Іван Золотоустий запитується, що „отримує людина від заклинателів, коли її нападають всякі біди? ... Втрачаючи гроші, запитуючи ворожбитів, що з того, що здобудеш потім багатства? Тому що разом з багатством ти підеш у рабство та губиш свою душу. ... Хто такий ворожбит: це – злий демон... (св. Іван Золотоустий, розд. 8 на Ісаю). Про таких людей можна сказати, що вони не „можуть прийняти Духа істини” (Ів 14,17), тому що віддалися батькові брехні (Ів 8,44), тобто, йдуть за душогубцем дияволом. Христос звертається до нас: „Прийміть Духа Святого!” (Ів 20,22), приймімо це світло, щоб бути синами та дочками світла, а не – темряви. Живімо у правді: „І не засмучуйте Святого Духа Божого” (Еф 4,30), бо Спаситель обіцяв нам: „І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки” (Ів 14,16). А у Господа обіцяти значить виконати, чинити слова правдою. Тому радіймо у день цього свята П’ятидесятниці, приходу Святого Духа та будьмо вірними цьому Світлу, вогню Любові та вічній Правді, щоб стати всім учасниками вічної радості – Царства Небесного.

+ Владика Ігор Возьняк, Архієпископ Львівський

Отець Церкви про празник

Святий Дух невпинно повіває чудовим запахом — приємним, солодким і незрозумілим для людського роду. Але хто пізнав цю втіху Духа та Його насолоди, крім тих, що удостоїлись, аби Він вселився в них? Святий Дух вселяється в душі, які каються не інакше, як після багатьох трудів. Чимало подібного бачимо і в світі. Дорогоцінні камені, наприклад, не здобуваються інакше, як тільки з великим трудом. Шукаючи того Духа, святі знайшли Його, і Він є правдивою многоцінною перлиною, про яку згадує Євангеліє (Мт. 13:45-46) в притчі про купця, що шукав справжню коштовність, а знайшовши, пішов, продав усе й купив її. Присутність Духа засвідчує й інша притча про скарб, захований в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає те, що має, і купує те поле (Мт. 13:44). Нікого так не випробовують спокуси, як тих, що отримали Святого Духа. І наш Господь, коли на Нього після хрещення зійшов Святий Дух у вигляді голуба, був ведений Духом у пустиню, де диявол спокушував Його усіма своїми спокусами, але нічого не зміг Йому вдіяти, як і пишеться про це в Євангелії від Луки: "І закінчивши всі спокуси, диявол відійшов від Нього до якогось часу" (Лк. 4:13). Господь же Ісус повернувся до Галилеї в силі Духа. Так і всіх, хто прийняв Духа і хто бореться та перемагає, Святий Дух скріплює й подає силу перемагати кожну спокусу.

Серафим, якого бачив пророк Єзекиїл (Єз. 1:4-9), є образом вірних душ, що намагаються досягнути досконалості. Він мав шість крил, всіяних очима. Мав також чотири обличчя, які дивилися на чотири боки: одне обличчя подібне до обличчя людини, друге обличчя подібне до тельця, третє — до лева, четверте — до орла. Перше обличчя Серафима (з людським обличчям) означає вірних, які, живучи у світі, зберігають заповіді, на них покладені. Якщо хтось з них вступить до монашества, то він стає подібним до обличчя тельця, тому що несе важкі труди у виконуванні монаших правил та здійснює більші тілесні подвиги. Хто, удосконалившись в приписах спільного життя, переходить до усамітнення і вступає у боротьбу з невидимими демонами, той уподібнюється до вигляду лева — царя диких звірів. Коли ж переможе він невидимих ворогів, опанує пристрасті й підкорить їх собі, тоді буде підхоплений вгору Святим Духом і побачить Божі видіння. Тут уподібниться до обличчя орла: його розум тоді буде бачити все, що може статися з ним із шістьох сторін, тим самим нагадуючи шестикрилого Серафима з численними очима. Так він цілковито стане духовним Серафимом й успадкує вічне блаженство.

Чистота, безперервний і незмінний спокій, повне милосердя та інші прекрасні чесноти, котрі вінчаються благословенням, є заповідями Божими. Намагайтесь сповнити ці веління Духа, якими оживляються ваші душі і за посередництвом яких приймете ви Господа: вони ж є безпечним шляхом...

Із творів Св. Антонія Великого

Для створення статті використано такі джерела:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.
А також ікону Зіслання Св. Духа.


Дописати коментар