https://www.google.com/webmasters/verification/verification-file-dl?hl=uk&authuser=0&siteUrl=http:/. На платформі Blogger.

Парафія Преображення Господнього

понеділок, 13 жовтня 2008 р.

14 жовтня 2008 р. Покрова Пресвятої Богородиці

14 жовтня 2008 р.

Свято Покрова Пресвятої Богородиці

  • Коротка історія
  • Тропар та кондак
  • Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7
  • Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28
  • Проповідь
  • Про ікону

Коротка історія

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жадна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Головний мотив, який причинився до установлення цього празника, це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, правиться всеночне. Розмолений народ виповнив церкву по береги. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа кінчиться. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей - так звалися у греків головні входові двері церкви - йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, з грецької мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.

Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7

Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу, а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

Проповідь

"Відкрию уста мої і Духом натхнен­ний,
промовляю слово Цариці Матері,
і весело буду святкувати,
і чуда її про­славляти " (Ірмос кан. гл. І).

"Прикрашена божественною славою свята і славна пам'ять" про Пречисту Діву Марію, зібрала нас всіх на свято Покрови Пресвятої Богородиці, щоб "разом з ангельськими хорами, Предтечею і Богословом, пророками і апостолами".., вірою з чистим серцем, прославити Божу Матір, що завжди захищає і покриває людей святим Своїм омофором.

З Євангельської історії відомо є, як в Кані Галилейській Господь Ісус Христос "поклав початок чудес Своїх, явив славу Свою і повірили в Нього Його учні". А спонукала початок Христових чудес Мати Ісусова, Пречиста Діва Марія (Ів. 2.1-11). Там же, в Кані Галилейській, перш ніж зцілити сина ца­редворця, Христос об'являє: "Ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес" (Ів. 4,48). Господні чудеса - найдостовірніші свідки Божого об'явлення, пристосованого до розуму усіх людей. Вони мають своє призначення і навіть місію - спроваджувати люди­ну до віри в Бога, бо "де хоче Бог, там перемагаються закони природи". Боже чудо ніколи не порушує законів природи, а являє щось нове і невідоме. І як же мало пожитку з того, коли будь-яку чудесну Божу дію, людина схоче зрозуміти, тим са­мим вона позбавляє себе заслуги віри, бо не вбачає в чуді дії Божого Провидіння і Божої волі. Адже Христос ніколи не творив чудес задля пустої цікавості, чи навіть бажання само-прослави: зморений голодом, Він не перетворює камінь на хліб (Мт. 4,3). Всі Христові чудеса - це ознаки милосердя, зна­мення, і сповнення пророцтв. Ось чому Син Божий накормлює п'ятьма хлібами п'ять тисяч чоловік, окрім жінок і дітей (Мт. 14.21).

Якщо "чудом всіх чудес можна назвати створений Богом світ, то наскільки більшим чудом є чудо прожити на цьому світі достойно чистим життям". Таким життям, чистим і безгрішним, прожила Пречиста Діва Марія, Божа Мати. З усіх звершених Богом чудес на світі, "нема нікого, хто б міг зрівнятися з Богородицею Марією... Чи є друге подібне чудо між всіма чудесними творіннями?" (св. Прокл). "Хто ще Чесніший Херувимів і славніший Серафимів, надія патріархів, бажання пророків, слава апостолів, честь мучеників, радість святих?" (св. Єфрем).

Все життя Пречистої Діви Марії - це суцільний прояв Божих чудодійств через Неї, як надзвичайної Жінки, бо Вона є Дівою і Матір'ю. Вона одна - Божа Матір, і їй по праву належить почитання з найвищим достоїнством - Богороди­ця! В дівственнім лоні Марії, творчою силою Святого Духа, зачинається Предвічний Бог як Чоловік, але не як звичайний чоловік, а як Богочоловік-Еммануїл, що означає "з нами Бог" (Мт. 1.23).

В житті Марії Діви це найбільше чудо, в яке ми віруємо, і яке сповідуємо, і яке провадить нас до віри в Бога. В лоні Марії "тілесна поселилася вся повнота Божества" (Кол. 2.9), чому Вона стала Повірницею, і за що ми її прославляємо, ви­голошуючи: "Радуйся Невісто Неневісна!".

"Прославляймо Марію Діву, Всесвітню славу, що вийшла від людей і породила Господа, небесні двері, ангельську пісню, вірних окрасу. Вона бо стала небом і храмом божества, знищила ворожнечу, встановила мир і відкрила Царство" (Догм. гл. І).

Чудодійствами через Марію Господь Бог провадить людей до віри в Нього. Бо як колись, "...кущ охоплений полум'ям не згорав, так і Ти, Діво, породила, і Дівою зосталася" (Догм, гл. 2)." І як нам не дивуватись, Всечесна, Твоєму богочоловічому різдву? Ти, Всенепорочна, не знавши мужа, породила тілесно Сина без батька, зродженого у вічності від Отця без ма­тері" (Догм. гл. 3). То "через Тебе пророк Давид став богоотцем, з Тебе Бог зволив стати Людиною без батька і спасти світ у Христі" (Догм. гл. 4). То Ти "Діво Христа зродила безсіменно, ...і після народження Еммануїла зосталася нетлінною" (Догм. гл. 5). Як "Тебе не прославляти Пресвятая Діво, ...Единородний Син, що предвічно засяяв від Отця, вийшов з Тебе, Чистая, воплотившись несказанно" (Догм.гл.6). "Ти стала Матір'ю надприродньо, Богородице, несказанно і незбагненне залишилась Дівою; чуда Твоїх родин язик сказати неспроможен, бо коли хоче Бог, то змінюється і лад природи" (Догм, гл. 7); бо "Цар Небесний на землі з'явився ... і від Чистої Діви воплотився" (Догм. гл. 8).

Коли ми віруємо, що Ісус Христос є Божий Син, ми ніко­ли не будемо сумніватися в Його Євангельських чудесах, а будемо їх сприймати як природній результат Його месійного життя і служіння; саму ж Пречисту Діву Марію, як чу­десну співслужительку в справі спасення роду людського.

"В річному крузі богослужінь з особливою любов'ю ми вшановуємо Преблагословенну Богородицю Марію, яка нерозривним зв'язком поєднується зі спасенним ділом Свого Сина" (Декрет "Про Св. Літургію"). В день пам'яті Непороч­ного Зачаття, "збираймося духом в домі Йоакима і Анни, припадаймо до одуховленого Божого Кивоту і співаймо з про­роком Давидом про Непорочну Діву Марію, освячену Неневісну Вседіву, що стала житлом Господа". В преславнім Різдві Богородиці, духом віри споглядаймо, як "Бог приготував собі святий Престіл на землі, створив живе небо; з неплідного кореня зростив нам живоносний сад - Свою Матір. Появ­ляється світла палата і книга Слова Життя, народжується Та, що є брамою до Сходу, яка чекає на вхід Великого Святи­теля. Вона Єдина, що на спасення душ наших, вводить Єди­ного Христа у вселенну".

На Введення "маленькою дівчиною Марія незбагненне при­водиться до Господа, до старозавітного храму, щоб в ньому жити, виховуватись і освячуватись: все небо здивувалося, що в Тобі Святий Дух оселився". На Стрітення "вітаємо Богоро­дицю Марію, небесну браму, бо Вона явилася Престолом Хе­рувимським, Дівою, що носить на руках Сина, Владику життя і смерті, Спасителя світу".

В Благовіщенні "Предвічне Слово Божим задумом посе­лилося в Тобі, Богородице Діво, і врятувало упалий рід наш від давнього прокляття. Тому Тобі, Мати Христова, ми всі з ангелом кличемо: Радуйся!". На Успення ми є свідками "див­ного чуда. Мати Життя до гробу покладається і гріб стає дра­биною до неба..." А нинішнього дня Покрови, як же велич­но співаємо: "Пречиста Богородице, Покрове для світу! Церкви з усяки­ми назвами Твоїх празників, оздоблюють гори і узгір'я, до Тебе кличемо: радуйся Благодатна, з Тобою Господь, що через Тебе подає світові велику милість. Покровом Своєї милості покрий нашу Церкву, весь наш народ... Освячується небо і земля, освітлюється храм, вірні веселяться, бо невидимо вхо­дить Божа мати і молиться до Христа за християн".

Варто було б ще оповісти про чудодійства Богородиці бо­гослужбовими стихирами на основі служб Її чудотворних ікон, пам'ять яких розсіяна по всіх дванадцятьох місячних Мінеях. Можна розказувати про чудеса Богородиці з богослужб Господніх празників, і всіх святих, на основі празничних богородичних канонів, акафістів, молебнів і яких же пре­красних побожних пісень на честь Божої Матері.

Своєю ж скромною заміткою хотів лише звернути нашу загальну увагу на незрівнянну красу і безмежну висоту сла­ви Богоматері Марії, звернути увагу на наш обов'язок пізна­вати і заглиблюватись в ці чудові скарби нашого богослужіння, де зібране невичерпне джерело непорушної віри в Господа Бога через чудесні об'явлення Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Беручи участь в богослужбах у днях на честь її празників, сміливо звертаймося до Пресвятої Богородиці, щоб Вона донесла наші молитви Своєму Синові і Богові. Бо нема молитви, якої б не почув Господь, коли за нас благає наша Небесна Мати. Амінь.

Про ікону

Омофор, „Святий Покров” Матері Божої, реліквія, яка вважалася автентичною, була привезена до Константинополя з Єрусалима у часи Лева І (457-474). Покривання голови є символом захисту. Вірменсь­кий Синаксар возвеличує покладення цієї реліквії у церкві Богородиці Влахернської такими словами: „Ти дав нам, о Боже милосердний, свою Матір як прибіжище”. Гімн-акафіст прославляє образ Богоро­диці Влахернської як „покров світу, ширший від облаків”.

Також розповідають про чудесну подію, яка відбулася у цій церкві. За Лева Мудрого (886-912) св. Андрій Салос, „юродивий в Христі”, раб-скіф, разом зі своїм учнем Епіфанієм мав видіння, наче Бого­родиця покриває цілий світ „велетенським покровом, більшим від неба”. У слов'янських Церквах празник на честь цього чуда нази­вається Покров і святкується у жовтні. Починаючи з XV століття він має постійне іконографічне вираження: простягнений над хри­стиянським народом покров, який тримає сама Богородиця або ангели. На Заході варіант цієї іконографії відомий як „Мадонна з серпанком”, під яким знаходять притулок вірні.

Захист з боку могутнього є надією для тих, хто почуває себе вбогим. В Євангелії вбогі проголошені блаженними (див. Мт. 5, 3), адже вони певні, що матимуть Божу опіку. Але людина є образом Божим. Шукаючи захистку через свою убогість, вона водночас хоче також захищати інших. Богородиця, цілком особливим способом захищена у вічності, теж стає захисницею. „Під Твою милість прибігаємо” – це одна з найдавніших молитов до Богородиці. Знаменним є те, що покров переходить в руки ангелів, аби руки Марії були вільними для молитви. У правому верхньому куті бачимо Христа, який благословить. Він, Бог, що став людиною, жестом благословення продовжує молитовний ритм рук Благодатної. Два різні жести єднаються, щоб стати одним. Саме тому візантійські укладачі гімнів насмілилися звернутися до Богородиці зі словами, які звучали б блюзнірством, якби були звернені до когось іншого, а не до самого Бога: „Поза Тобою нема для нас жодної надії”.

Звичайно, невипадково іконописець черпав натхнення для цієї композиції в іншій іконі, яка має назву „Отцівство” і представляє Слово на грудях у Бога-Отця. Через Христа Материнство Марії є відображенням Отцівства Бога, який сходить у світ як воплочене Провидіння.

Якщо на іконі „Вознесіння” Богородиця символізує Церкву на землі, то на іконі „Покрови” Вона означає небесну Церкву в молит­ві, таїнство взаємного заступництва. У старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. Єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членах. Цей взаємний зв'язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться.

Для створення статті використано такі джерела:
о. Іван Кащук
"Сівач", жовтень 2005 Ч. 10 (72) рік 7
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
Ікону Покрова Пресвятої Богородиці.
Дописати коментар