https://www.google.com/webmasters/verification/verification-file-dl?hl=uk&authuser=0&siteUrl=http:/. На платформі Blogger.

Парафія Преображення Господнього

пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

04.11.2011р. Б. / У Києві презентували дитячу книгу про Голодомор



Фото: Таїсії Стеценко/Корреспондент.net

«Це сталося, коли в Україну прийшли комуністи, які хотіли її завоювати через родючі землі. Але наш народ не хотів здаватися і боровся. Через це в людей позабирали всю їжу, хотіли, щоб народ зламався. Та народ не скорився і, попри голод, — вижив», — так про причини Голодомору 1932—33 років розповідає одинадцятирічна київська школярка Олеся Юрченко. Відповіді на дорослі запитання її змушують шукати журналісти, які прийшли на офіційну презентацію першої в Україні книжки для дітей про Голодомор «Зернятко надії».

«Кілька років тому, працюючи в дитячому журналі «Крилаті», мені дали завдання підготувати цілий випуск, присвячений Голодомору, — згадує упорядниця книги Людмила Юрченко. — Коли ж я почала шукати, чим наповнити номер, то зіткнулася з тим, що жодного художнього твору для дітей на цю тему не було». Щоб заповнити нішу, жінка звернулася до дитячих письменників iз проханням написати про ту трагічну сторінку української історії. Хтось відгукнувся, хтось — ні. Найкращі ж твори ввійшли до «Зернятка надії», яке вийшло друком у видавництві «Свічадо» за підтримки Львівської міської ради та Спілки української молоді.


У книжечці немає моторошних епізодів і безнадії, а є щемливі оповіді, які зворушують, змушують задуматися, співпереживати.


Кандидат психологічних наук Людмила Гридковець, яка брала активну участь у відборі творів для збірки, зазначає, що головним критерієм було подання інформації не просто в контексті трагедії, жаху й осудження інших, а в контексті набуття конструктивного досвіду.


«Цей досвід полягає в тому, щоб маленький читач, відчувши чужий біль, зробив висновок: я не хочу цього повторювати, — каже Людмила Гридковець. — Дитина має зрозуміти: будь–яка велика подія починається з маленької. І важливо навчитися помічати цю маленьку подію. Наприклад, у класі є дитина, яка росте в незаможній родині чи без батьків, і вона не те що цукерки, а інколи шматка хліба не має. Ця книжка й спрямована на те, щоб дитина ставала уважнішою до тих, хто поряд. Це формує засади благочинності, милосердя».

Психолог наголошує: оповідання зі збірки здебільшого закінчуються позитивно — вони дають дитині надію. Адже, щоб розвиватися, людина повинна мати позитивний образ майбутнього.


Нагадаємо, 2 листопада у Києві перехожих частували стравами Голодомору.


За матеріалами: Україна Молода


Джерело: КРЕДО
Дописати коментар