28 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ НЕДІЛЯ КВІТНА. ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

28 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ НЕДІЛЯ КВІТНА. ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

28-03-2010
Коротка історія

Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співа ли різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єруса лима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми поміч никами. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані перед - ані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту.

У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спа люють і попелом посипають в середу голови на знак покути.

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

Тропар та кондак

Тропар, глас 1: Спільне воскресення перед твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, тобі, переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.

Слава: Тропар, глас 4: Погребавши себе разом з тобою через хрещення, Христе Боже наш, сподобилися ми безсмертної жизні через твоє воскресення і, заспіву ючи, кличемо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.

І нині: Кондак, глас 6: На престолі на небі, на жереб'яті на землі тебе носять, Христе Боже; ангелів хваління і дітей оспівування прийняв ти; вони кликали до тебе: Благословенний ти, що йдеш Адама призвати.

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 4, 4-9

Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищає всякий ум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі. А наостанку, брати мої, все, що є істинне, що чесне, що праведне, що пречисте, що любе, що доброхвальне, коли яка чеснота, коли яка похвала, це роздумуйте. Чого і навчилися, і прийняли, і почули, і виділи в мені, те творіть, і Бог миру буде з вами.

Євангеліє від Івана 12, 1-18

Перед шістьма днями до Пасхи прийшов Ісус у Витанію, де був Лазар умерлий, що його воскресив з мертвих. Справили Йому там вечерю, і Марта служила, і Лазар був один з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, узявши літру мира нардового, чистого, дорогоцінного, помазала ноги Ісусові й обтерла своїм волоссям ноги Його. Храмина ж наповнилася запахом масти пахучої. Сказав же тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що хотів Його видати: Чому мира цього не було продано за триста динаріїв і не роздано бідним? Сказав же він це не тому, що журився вбогими, але тому, що був злодій і мав калитку і носив те, що вкидали. Сказав же Ісус: Лишіть її, вона зберегла це миро на день Мого похорону. Бо бідних завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. І довідалося багато народу з юдеїв, що Він там, прийшли не тільки ради Ісуса, але щоб і Лазаря побачити, що його воскресив з мертвих. Архиєреї ж врадили, щоб і Лазаря вбити, бо многі його ради відходили від юдеїв й вірували в Ісуса. А на завтрашній день багато народу, що прийшли на празник, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийняли пальмове віття і вийшли Йому назустріч, і кликали, кажучи: Осанна, благословен хто йде в ім'я Господнє, цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська, ось цар твій іде верхи, сидячи на молодім ослі. Цього ж спершу не зрозуміли Його ученики, але, коли Ісус прославився, тоді згадали, що це було писано про Нього і що це вчинили Йому. Свідчив же народ, що був передше з Ним, коли Він Лазаря викликав з гробу і воскресив Його з мертвих. Того ради і зустрів Його народ, бо чули, що Він вчинив це чудо.

Проповідь

Надходить хвилина, коли Ісус Христос має закінчити свою земну місію. Протягом трьох років він ходив по жидівській землі, оздоровляв хворих, воскрешав мертвих, творив багато чудес. В Ньому сповнилося все, що заповідали пророки про Спасителя тисячі років перед тим. 4000 літ гаряче бажали та ждали на Месію, щоб Він їх відкупив. Кликали до Неба: «Боже, відчини нам Небо, зішли Месію». Справді, можна було думати, що вся жидівська земля прийме Його за Свого Царя і Спасителя. Але не так сталось. Правда, Христос мав багато прихильників, бо люди бачили Його чуда та увірували, але і мав багато ворогів між книжниками і фарисеями. Тому що Христос відкривав їх фарисейство та злобу перед людьми. Вони бачили, що нарід іде за Ісусом Христом, шанує та почитає Його і це ще більше оздоблювало їх.

В суботу перед Квітною неділею, Ісус Христос воскресив Лазаря четвертого дня після його смерті, коли вже і тіло померлого розклалося, як це пише Святе Письмо. Тоді ще більше людей увірувало в Нього. Але і збільшилась ненависть фарисеїв, бо весь нарід йшов за Ісусом Христом. Фарисеї тоді зібралися на нараду, як Ісуса Христа убити.

В неділю рано Ісус Христос зі своїми учениками, пустився в дорогу, з Витанії до Єрусалиму. До Єрусалиму також громадно йшов жидівський нарід з цілого краю, щоб у святім місті і в Божім храмі відсвяткувати велике свято «Пасхи». Вони ставили собі шатра за містом, щоб мали де ночувати під час свят. Почувши, що Христос, чудотворець наближається до міста, вийшли Йому назустріч.

Тим часом, апостоли на наказ Ісуса, привели ослятко, на якім ніхто ще не їхав і дали його Ісусові, щоб Він міг тріумфально в'їхати на нім в Єрусалим.

І Ісус в'їжджає урочисто до Єрусалиму, а назустріч Йому виходить велике число людей, між ними і діти з оливними галузками та квітами в руках. А з грудей тисячі вибухає, наче грім, голос радості: «Осанна, благословен грядий». Одушевленню нема меж. Під ноги Месії сипляться квіти та галузки фігових оливних дерев. Радісний нарід скидає зі себе верхню одіж і нею встелює дорогу Спасителеві. Всі веселяться, всі радіють. Тільки один Ісус чогось невеселий. Невеселий, бо Він своєю Всевидючістю читає в їх серцях, серцях народу, цілу нещирість та облуду того оклику: «Осанна», який незадовго переміниться в дикий крик: «Розпни, розпни Його» (Пор. їв. 19. 6-15).

«І як приблизився Ісус, побачивши місто, заплакав над ним» (Лк. 19.41). Ісус Христос, Спаситель світу, Бог неба і землі заплакав над Єрусалимом. Три роки Він їх учив, чуда творив, а вони Його відкинуть. Нині кидали Йому під ноги одежу, а за кілька днів лишуть Його нагим на Хресті між небом і землею. Нині стелили Йому перед ноги сукна, щоб було м'якше Йому ступати, а за кілька днів зідруть з поранених плечей Його присохлу одежу. Нині витинають з дерев пальмові галузки, щоб Його привітати, як царя, а за кілька днів витнуть з тих самих дерев для Нього хрест. Нині раді Його повітати як царя, і царем своїм зробити, а за кілька днів вложать Йому на голову терновий вінець.

Фарисеям не сподобалося, як нарід і навіть діти, вітали Ісуса і співали Йому. Вони приступили до Ісуса і кажуть Йому: «Учителю, скартай своїх учнів і дітей, щоб так тебе не величали, бо таке величання належиться тільки пророкові. Цареві». Христос відповів їм: «Мені, як Богові, це належиться і коли б люди були такі невдячні, такі не закаменілі, і не дали б Мені тої відповідної слави, що Мені належиться, то кажу вам, що каміння, мертва природа, обуриться на це» (Пор. Лк. 19.39-40)

І так урочисто Ісус переїхав вулицями міста аж до самої святині. Тут зліз з осла, та увійшов в храм Божий. У свій храм, бо Він - Месія, Син Божий. А тут, в храмі, Христос знаходить, що люди влаштували собі велику торгівлю. З храму доносилися голоси, не лише людей, але і звірят. Він не міг дивитися на цю зневагу святого місця, не міг знести цієї зневаги, яку тим торгом у храмі наносили люди Богові. Це зневага Божого місця, самого Бога. Взяв Спаситель в руки нагайку і став виганяти торговців, поперевертав їм столи з грішми і сказав: «Мій дім - це дім молитви, а ви зробили його печерою розбійників». Коли вже вигнав торговців з храму, до Спасителя прийшли каліки, сліпі, хворі, і Він оздоровляв їх. В храмі учив до вівторка. Ввечері у вівторок, коли Христос відійшов з храму, більше не вернувся назад до святині. Христос покинув їх.

Так, як вітали Ісуса Христа в Єрусалимі, так і ми повинні вітати Його в нашій церкві. Декотрі можуть заперечити: «Нема серед нас Спасителя, нема Кого вітати». Як то нема? Та Він лишив своє Тіло і Кров, лишив Себе цілого. Той самий Спаситель, що урочисто в'їздив у Єрусалим, перебуває тепер на нашім престолі. Він, Бог Неба і землі, перебуває серед нас у Кивоті та очікує від нас почесті. Тепер щиросердечно скажіть, чи ви віддаєте ту почесть? Чи славите Його, як Він наказав? Він сказав: «Мій дім - це дім молитви» (Пор. Лк. 19.46). Як ви вислуховуєте Службу Божу? Не вистачить прийти до церкви, сісти і цілу годину нічого не робити, тільки дивитися на стіни, нудьгувати і ані слова до Бога не промовити. Не дивно, що декотрі до церкви не хочуть іти. Я сам би не хотів сидіти цілу годину і нічого не робити, тільки сидіти. Моліться - звертайтеся до Вашого Спасителя в Кивоті. Приходьте у церкву на розмову з вашим Богом в Кивоті. Моліться, бо «Мій дім - це дім молитви».

Певно ви обурюєтесь від того невірства, нещирості жидів і облуди того окрику: «Осанна», яким вони вітали Ісуса Христа в Квітну неділю. Це обурення не дивувало б мене, коли б нинішні християни, що краще розуміють справу спасіння, ніж жиди, поступали б інакше.

Але, ні! Ми грішники, що відбули великодню сповідь, впали на коліна перед Богом і просили милосердя, з жалем висповідались і Христос нам простив (постановили рішучу поправу), часто чинять і гірше від тих жидів. Він у Великий піст закликав нас до себе і прийняв до Божого синівства, хоч багато Його заклик проігнорувало. Бо скільки то людей не висповідались, з гріхів не встали, в гріхах готові вмерти. Христос нам дав ласку покаяння, то ж ми повинні бути вдячні Йому за це і користати з неї.

В Святім Причасті ми вітаємо вхід нашого Спасителя до наших сердець словами: «Осанна, слава Цареві, Володареві наших душ», подібно, як і жиди вітали Його в Квітну неділю. А що діється незадовго. Буденні заняття, лихе товариство, різні спокуси зменшують нашу вірність, нашу любов до Спасителя. Серце наше остигає до Нього чимраз більше і ми в кінці падаємо у гріх. «Розпни, розпни Його», - кричимо. Коли спокус не маємо, з нами все добре. Ми добрі християни. Та приходять спокуси і ми забуваємо про Бога. Христос забороняє нам піддаватись на спокуси. А ми однаково гріх цей любимо. Дуже схильні до нього. Приходить хвилина в якій сумніваємося, кого нам вибрати: Христа чи хвилеву приємність. Скільки то, як ті жиди, кажуть: «Геть Христа! На хрест Христа! Кесар - мій цар. Хочу держатись задоволень і розкошів світу. Кров Його нехай спаде на мене, на моє сумління. Христе, не зможеш мені це заборонити. Тебе не хочу». Як часто говоримо це Йому ми, що присягнули Йому на вірність, ми - Його діти, що вітали Його, як Царя, коли приймали Святе Причастя.

Коли ви висповідались, запричастились, то стали Божою Святинею, бо сам Бог перебуває в нас. Сам Христос прийшов до наших сердець і перебуває в них, як у святині. Але сказав Христос: «Мій дім - це дім молитви». Пам'ятайте, що ваше серце має лишитися домом молитви, домом Ісуса Христа! Все це пам'ятайте! Покиньте грішне життя. Встаньте з гробу гріха. Не змінюйте свого храму Божого на гніздо пристрастей гріха, щоб Христос вам не сказав: «Мій дім - це дім молитви, а ви зробили Його гніздом пристрастей грішних і домом злого духа».

Нехай ці благословенні лози, що сьогодні кожен освятить на Службі Божій, будуть для кожного з нас пересторогою перед гріхом. Тримайте лозу в хаті, як пам'ять про Бога. Нехай також пригадує вам нещирість, невірство і зраду жидів. А коли спокуса прийде, подивіться на лозу і скажіть: «Не буду зрадником, невірним подібно до жидів. «Осанна», - кликав я, коли висповідався і запричастився. «Осанна», - буду кликати аж до смерті і «Осанна», - буду співати Христові на віки в Небі». Амінь.

о. Василь Анин
"Сівач", березень 2010 Ч. 3 (126) рік 12


Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

Джерело: www.ugcc.org.ua