“Нехай не збідніє рука тих, хто жертвує на Божий храм!” Ви також можете стати співтворцями храму!

четвер, 16 грудня 2010 р.

АНОНС! Часопис «Патріярхат», останній в нинішньому році, номер

Патріярхат

"Хто володіє інформацією – той володіє світом"

Цього разу «Патріярхат» спробував стати «дзеркалом» медійного обличчя УГКЦ. Наскільки це йому вдалося – судіть самі...

«Церква позиціонує свою інформаційну діяльність, як один з пріоритетних напрямів». Інтерв’ю з о. Ігорем Яцівим, головою Департаменту інформації УГКЦ – «кардіограма» комунікативної діяльності нашої Церкви: здобутки, діючі проекти та плани на майбутнє у сфері масово-інформаційної діяльності; штрихи про Всесвітній конгрес католицьких медіа; користь соціальних мереж; слово до читачів «Патріярхату».

«Чому саме серед робітництва стали популярними ліві ідеї та атеїстичні погляди» і до чого тут Церква? Декілька важливих напрямних від директора Релігійно-інформаційної служби України Тараса Антошевського, на які «люди Церкви», як духовенство, так і миряни, повинні звернути увагу та почати активно діяти – про це у статті «Дещо про виклики перед Церквою в епоху інформаційних технологій».

Конструктивна критика аргументована результатами бліц-моніторингу – від Мар’яни Карапінки. Які інформаційні повідомлення Церкви викликають зацікавлення світських ЗМІ? Чи греко-католицькі медіа конкурентоспроможні і навіщо їм це? Більше позитиву! Про це та інше у матеріалі під назвою «УГКЦ проповідує для навернених».

«За статистикою, 47% користувачів українського Інтернету – це люди віком від 25 до 45 років. 36% складає молодь від 15 до 25 років, 56% аудиторії Інтернету складають чоловіки. Чи має Церква що сказати цим людям сьогодні? Чи готова вона це робити в той спосіб, у який ці люди готові слухати?» Олена Кулигіна, журналіст, піар-менеджер, активний користувач Інтернету, редактор каже, що: «Соціальні медіа – незамінний ареопаг для євангелізації».

«Ненасильницький спротив є частиною ідентичності УГКЦ». Не зайвим для представників релігійних ЗМІ буде почути думку про них «ззовні». Тому пропонуємо інтерв’ю з політичним аналітиком, директором Групи європейської стратегії Дмитром Потєхіним, яке завершить рубрику Тема номера.

Наш часопис не зводить очей з важливої цілі/мети УГКЦ – Патріархату. У шостому числі розпочинаємо публікацію серії доповідей виголошених під час круглого столу «Патріархат УГКЦ. Що далі?».

«Богослов'я виродиться у абстрактну теорію лише для «сакрального» кола вибраних, якщо не матиме безпосереднього втілення у різних вимірах пасторального життя, місійно-євангелізаційної діяльності, катехизації, живого та інтенсивного церковно-суспільного діалогу зі світом бізнесу, політики культури тощо».Увазі читачів пропонуємо другу частину розмови з головним редактором часопису «Християнин і світ» Віктором Жуковським – «Термопіли» нашого богослов’я.

Що знаєте Ви про нинішнє становище Греко-Католицької Церкви у США? Особливо про те, що статистика дуже невтішна: у 2010 році кількість вірних порівняно з 1965 роком скоротилась більш ніж у 10 разів… Реалії та пропозиції виходу з кризи у доповіді Роми Гайди, голови Патріархального Товариства у США, виголошеної на Великому Патріаршому Синоді УГКЦ, що відбувся у вересні поточного року. «Чого ми навчилися від 4-ох хвиль еміграції до США?»

Рубрика ПОРТРЕТИ цього разу «мальована» з сестри Кекилії (Замуляк), бразилійки українського походження, місіонерки, для якої полем праці стала Бразилія, Аргентина, Італія, Україна. Донецька спільнота ділиться реляціями про десятилітню працю сестри на парохіях Східної України. Про це у статті «Кам’яними дорогами, від хати до хати».

Довкола особи цього святого до сьогодні не вщухають суперечки. На чиєму боці правда? Цікаві факти від історика Віктора Заславського у статті «Йосафат Кунцевич: мученик за єдність чи папських фанатик?» «Я ніколи нікого до Унії насильно не примушував, такого ніколи не було. Захищати ж мене мої церковні права, (якщо на мене наступають насильством), мене примушує звичайна єпископська присяга… Чому ж ми не можемо, як і інші, використати законні засоби охорони наших прав та свобод, особливо якщо інакше неможливо?»

Крім цього – презентація новинок від видавництва «Дух і Літера», новини церковного життя України та світу, добре слово про тих, які відійшли до вічності: Оксану Бережницьку та Василя Никифорука.

Передплатити часопис можна через Укрпошту (передплатний індекс 90827), а також безпосередньо через редакцію:


ПАТРІЯРХАТ

пл. Св. Юра, 5

м. Львів, 79000

Лідія Мідик

тел. (032) 247-40-56


пʼятницю, 3 грудня 2010 р.

4 ГРУДНЯ ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Уведення

Свято введення в храм Пресвятої Богородиці, яке Східна Церква відзначає 4 грудня (21 листопада - ст. с.) належить до 12 найбільших церковних свят. Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм Богородиці. Основою цього свята, як і Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги, насамперед Протоєвангеліє Якова і Псевдоєвангеліє Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії».


У цих творах розповідається, що батьки Пречистої Діви Марії, святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що коли у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у храмі Єрусалиму. Господь вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, то батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Йоана Предтечі. Там Пресвята Богородиця перебувала багато років доти, доки, як доросла дівчина, не була заручена зі святим Йосифом.


Празник Введення в храм пресвятої Богородиці має один день перед- і чотири дні попразденства. Про нього маємо згадки з V ст. Проте поширеним на усьому Сході він став кількасот літ після цього - з проповідей на цей день Царгородських Патріархів Германа (715-730) і Тарасія (784-806) відомо, що празник Введення був встановлений у VIII ст. У Синайському Євангелії з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря імператор Теодосій III (715-717), серед дванадцяти празників згадано і празник Введення. Цей празник внесений і до грецьких місяцесловів з IX століття - саме з цього часу це свято стає загальнопоширеним.


Синайський канонар з ІХ-Х ст. фіксує празник Введення під назвою «Пресвятої Богородиці, яку привели в храм Божий, коли вона мала три роки». Типікон Великої Царгородської Церкви (ІХ-Х ст.), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на цей празник, але про 21 листопада там сказано таке: «Собор святої Богородиці, яку батьки привели і передали у храм Господній від трьох літ». Евергетицький типікон з XI ст. містить службу Введення з перед- і попразденством. Службу на цей празник уклав Григорій Нікомедійський (IX ст.), Василій Пагаріот і Сергій Святогорець.


На Захід свято Введення прийшло досить пізно - аж в кінці XIV століття, а в середині XV ст. - поширилося по всій Європі. Західна Церква відзначає це свято 21 листопада.


У середньовіччі, як зазначає Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд», введення в храм було улюбленою темою в іконографії.




Про літургійні особливості свята читайте у спеціальному матеріалі РІСУ:




Джерелa:


РІСУ




Воїни Христа Царя