30.04.2011р. Б. / У стосунках з Московським Патріархатом Глава УГКЦ радить позбутися «фантомних болів минулого»

«Думаю, ми не повинні сьогодні отруювати наші стосунки фантомними болями минулого». Про це Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав сказав в інтерв’ю журналові «Фокус» у відповідь на запитання про стосунки УГКЦ з Московським Патріархатом.

На думку Предстоятеля УГКЦ, у наших Церков є багато ран, які були нанесені у минулому: «Я колись читав про фантомні болі, що виникають у людини, яка втратила руку, але відчуває біль у відсутній частині тіла. Це психологічна ілюзія», − зазначив Блаженніший Святослав.

«Я переконаний у тому, що ми зможемо зцілити рани, коли оздоровимо нашу пам’ять взаємним прощенням, − наголосив Предстоятель УГКЦ. – Ми дозріли до цього, навіть більше – цього вимагають наші вірні. Ми як пастирі маємо дослухатися до голосу народу, що є голосом Бога», − підкреслив Глава УГКЦ.

У відповідь на запитання видання, про що Блаженніший Святослав має намір поговорити з Главою РПЦ Кирилом, оскільки після інтронізації він висловлював бажання зустрітися з Патріархом Московським, Предстоятель УГКЦ зазначив, що сам факт такої зустрічі буде маніфестом взаємного визнання і покладе початок діалогові. «Московський Патріархат показав, що готовий до нього (діалогу. – Ред.). Про це свідчить присутність владики Іларія (Єпископ Макарівський, Вікарій Київської митрополії, ректор Катехизаторсько-регентського духовного училища та Іконописної школи Київської єпархії УПЦ. – Ред.) на моїй інтронізації, вітання Митрополита Володимира і запрошення на зустріч», − зауважив Патріарх Святослав.

На запитання «Фокуса», як Глава УГКЦ збирається будувати відносини з владою, зважаючи на те, що Президент і його оточення благоволить до Московського Патріархату, Першоєрарх відповів, що це буде конструктивний діалог, незалежно від того, до якої Церкви ходить Президент і його міністри. На думку Патріарха, сьогодні в Україні є більш серйозні виклики.

«Наприклад, для всіх Церков існує велика небезпека перетворитися на політичну партію, − зазначив Глава УГКЦ і пригадав слова свого духовного наставника, який ще у часи підпілля казав: Якщо Церква перетвориться на політичну партію, тоді вона стане на бік Ірода або Пилата, а вона має стояти на боці Розіп’ятого».

«Для мене це стало орієнтиром, − наголосив Предстоятель Церкви. – Я вважаю, що Церква не може бути провладною або перебувати в опозиції, вона має об’єднувати людей», − сказав Глава УГКЦ Патріарх Святослав в інтерв’ю журналові «Фокус».

Про це повідомляє департамент інформації УГКЦ.

Джерело:

РІСУ

"...позбутися «фантомних болів минулого»..."

Гаразд. З минулим все зрозуміло (ну, майже все). А що робити з фантомним болем сучасності? Прощення мав би потребувати той, хто провинився, а не той кого образили, чи не так? Адже, якщо я комусь заподіяв шкоду чи інше якесь зло, то, як наслідок, проблема миру в душі в мене, адже зранена гріхом совість волає про компенсацію чи відшкодування заподіяного зла ближньому. Та й прощення одержує той, хто просить. Якщо ж не просить, то виходить, що не потребує його з двох причин: або закам'яніле серце, або вважає себе невинним... Саме тому йдеться не про фантомний біль минулого, а про сучасний, нездоровий стан наших взаємовідносин з тією "казьонною" церквою, яка прикриваючись Святим іменем Христа, виконує волю російської імперії зла. А ми чекаємо у стані готовності простити, якщо там-ті надумаються його колись у нас просити. Ми... чекаємо...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

29.04.2011р. Б. / Прийшов з миром. Інтерв'ю з главою УГКЦ Святославом

Новий глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав розповів Фокусу про початок діалогу з Московським патріархатом і про завдання, які стоять зараз перед християнськими церквами

На заставці робочого столу в ноутбуці глави греко-католиків – ікона Ліської Богородиці, під захистом якої пройшло його дитинство. У теках зберігаються проповіді і молитви, а також фото з Аргентини, де останні два роки він був апостольським адміністратором єпархії Покрову Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі. На одній фотографії владика Святослав стоїть поряд з пікапом, на якому він колесив по дорогах провінції Місіонес. Сорокалітній глава УГКЦ часто користується скайпом, а ось аккаунт у фейсбуці досі не заводить – вважає його дуже відкритим ресурсом.

З дня інтронізації владики Святослава в київському Патріаршому Соборі Воскресіння Христового пройшов місяць. За цей час він встиг відвідати Папу Бенедикта XVI у Ватикані, відвідав з пасторським візитом Аргентину і написав три послання – молоді, священикам і пасхальне.

– Я досі продовжую звикати до своєї нової посади і нинішні відчуття можу порівняти із своїм аргентинським автомобілем: спостерігаю за тим, як він їздить, як реагує на педаль гальма і повороти керма. Я прислухаюся до того, як б'ється серце моєї церкви сьогодні в Україні, адже я не був тут два роки, і країна дуже сильно змінилася.

– Свій перший візит ви зробили до Ватикану, а перед ним говорили, що проситимете у понтифіка надання УГКЦ статусу патріархату.

– Я збирався представити Бенедикту XVI нашу церкву, яка по своїй структурі і динаміці є патріаршою. У мене не було мети вимагати у нього якогось особливого визнання. Я подякував йому за довіру. Мене дуже вразив формат спілкування з Папою. Замість традиційної загальної аудієнції з митрополитами і синодом у мене з ним була особиста розмова, що свідчило про його велику увагу до України. У вигляді Папи я побачив не суддю або начальника, що карає за помилки, а доброго батька, який пообіцяв свою опіку і допомогу.

– Про що ви говорили?

– Я розповів йому, що на мою інтронізацію прийшли представники всіх церков на рівні єпископату, а він цікавився нашою відкритістю до діалогу з іншими православними церквами в Україні.

– Ви запрошували понтифіка до України?

– Прямо про це не говорив. Я, напевно, не до кінця був готовий до цього, але ми завжди раді його прийняти. Ми пам'ятаємо, як в Україні зустрічали Папу Івана Павла II.

– Українську Греко-Католицьку Церкву багато хто вважає локальною. Що ви робитимете для її популяризації в центрі і на сході України?

– Уявлення про нашу церкву як про регіональну – це стереотип минулого. Сьогодні вона присутня у всьому світі – в Європі, Америці. Ще до брутальної ліквідації за часів СРСР вона мала свої парохії далеко за межами України. А внаслідок сталінських депортацій наша церква із західного регіону розійшлася по всьому колишньому Союзу.

– Президент і його оточення благоволять до Московського патріархату. Як ви будуватимете свої стосунки з владою?

– Це буде конструктивний діалог незалежно від того, в яку церкву ходить президент чи міністри. Сьогодні в Україні є серйозніші виклики. Наприклад, для всіх церков існує велика небезпека перетворитися на політичну партію. Я пам'ятаю слова свого духовного наставника, який ще в часи підпілля говорив: «Якщо церква перетвориться на політичну партію, тоді вона стане на сторону Ірода або Пилата. А вона повинна стояти на стороні розп’ятого ». Для мене це стало орієнтиром. Я вважаю, що церква не може бути провладною або знаходитися в опозиції, вона повинна об'єднувати людей.

– Після вступу до посади глави УГКЦ ви сказали, що хотіли б зустрітися з главою РПЦ Кирилом. Про що Ви маєте намір з ним поговорити?

– Сам факт такої зустрічі буде маніфестом взаємного визнання і покладе початок діалогу. Московський патріархат показав, що готовий до нього. Про це свідчить присутність владики Іларія (єпископ УПЦ МП. – Фокус) на моїй інтронізації, вітання митрополита Володимира і запрошення на зустріч.

– А як ви тоді прокоментуєте слова керівника прес-служби УПЦ МП Василя Анісімова, який заявив: «Унія завжди боролася з Православною церквою, і хто б її не очолював, єство греко-католицької церкви від цього не поміняється. Вони і далі організовуватимуть провокації, підтримуватимуть інших розкольників, того ж Філарета. Тому після відходу Гузара навряд чи там щось поміняється»?

– В наших церков багато ран, нанесених один одному у минулому. Я колись читав про фантомні болі, що виникають у людини, яка втратила руку, але відчуває біль у відсутній частині тіла. Це психологічна ілюзія. Я думаю, що ми не повинні сьогодні отруювати наші стосунки фантомними болями минулого. Я переконаний в тому, що ми зможемо залікувати рани, коли оздоровимо нашу пам'ять взаємним прощенням. Ми дозріли до цього, більш того – цього вимагають наші вірні. Ми як пастирі повинні прислухатися до голосу народу, який є голосом Бога.

Володимир Денисенко

Джерела:

ФОКУС

Мандрівники Христа Царя

22.04.2011р. Б. / Глава УГКЦ: рішення парламенту про «червоні прапори» - невдале

Святкуючи перемогу над одним людиноненависницьким режимом, підносячи символіку іншого такого самого, - невдале рішення.

Таку думку висловив Глава Української Греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (ШЕВЧУК) журналістам.

За його словами, якщо Верховна Рада ухвалює рішення святкувати День Перемоги на офіційному рівні з червоним прапором, як символом перемоги над фашизмом, таке рішення задовольнить якусь одну частину суспільства, а іншу, більшу – образить.

На думку глави УГКЦ, якщо Верховна Рада бажає чути голос усього українського суспільства, вона цього не робитиме. «Зокрема, саме тому, що такого типу символіка пов’язана з тоталітарними особами. Як на мене, можна шукати здоровіші розв’язки, аби об’єднати українське суспільство, нікого не зневажаючи», – сказав він.

Як повідомляв УНІАН, Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” (щодо порядку офіційного використання копій прапора перемоги).

За таке рішення проголосувало 260 з 375 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі, проти - 52.

Законом передбачено, що “Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії”.

Джерела:

УНІАН

Мандрівники Христа Царя