26.08.2011р. Б. / 28 серпня - Свято Успіння Пресвятої Богородиці

28 серпня 2011 року Українська Греко-Католицька Церква відзначає Свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Коли Ісус Христос у день вознесіння повертався до неба, Мати Божа бажала злучитися зі своїм Сином. І вона одержала ласку не чекати на своє воскресіння аж до кінця світу. Одразу після смерті Марії Ісус воскресив Свою Матір і забрав з душею й тілом до неба. Смерть Пресвятої Діви Марії не була важкою. Навпаки, їй було надзвичайно легко й любо покидати землю, бо вона не була прив'язана до дібр цього світу. Вона не відчувала докорів сумління за власні гріхи, бо непорочну й чисту душу Діви Марії ніколи не збентежив навіть найменший гріх. Її не мучила непевність, чи перебуває вона у стані Божої благодаті та чи буде спасенною.

Мати Божа не могла мати такої непевності, бо була благодатною, тобто "повна ласки": з нею був сам Господь. Пресвята Діва Марія померла спокійно й щасливо - наче заснула. Після воскресіння Пресвятої Богородиці настало її внебовзяття. Можемо уявити собі, як сам Ісус Христос приймає Пресвяту Матір і веде перед престол Небесного Отця серед співу ангелів і святих...

1 послання ап. Павла до Коринтян 9, 2-12

Браття, ви у Господі є достовірним доказом мого апостольства. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. Хіба ми не маємо права їсти й пити? Хіба не маємо права сестру-жінку водити, як інші апостоли, брати Господні й Кифа? чи, може, один я і Варнава не маємо права на те, щоб не працювати? Хто коли своїм коштом служив у війську? Хто садить виноградник і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо і не живиться молоком від стада? Хіба я говорю тільки, як людина? Хіба й закон не каже того? Таж у законі Мойсея написано: Не зав'язуй рота волові, коли молотить. Чи Бог турбується про волів? Чи, може, ради нас говорить? Бо ж ради нас написано, що хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, молотить теж у надії, що матиме щось з того. Коли ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли жатимемо у вас тілесне?коли інші мають це право над вами, чому не більше ми? Та ми не користуємось цим правом, але весь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христа.

Євангеліє від Матея 18, 23-35

Сказав Господь притчу оцю: Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки зі слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що був винен десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, пан велів продати його, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому до ніг, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі віддам. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його і подарував йому борг той. Вийшовши, той слуга здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динарів, схопив його і почав душити його, кажучи: Верни, що винен. Співслуга його впав йому в ноги і почав його просити: Потерпи мені, я тобі верну. Та той не хотів, пішов і кинув його в темницю, аж поки не верне боргу. Коли друзі його побачили, що сталося, засмутилися вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про всю справу. Тоді пан покликав його і сказав йому: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм другом, як я був змилосердився над тобою? І, розгнівавшись, його пан передав його катам, аж поки не верне йому всього боргу. Отак і мій Отець небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.

За матеріалами Департамент інформації УГКЦ

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

"...Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм другом, як я був змилосердився над тобою?..."

Загальновідомо, що кожна несправедливість є ЗЛО і БЕЗЗАКОННЯ, але тут не йдеться про чисто людське розуміння "справедливості", бо стосується площини любові чи нелюбові і, милосердя, яке є наслідком любові.

Саме тому проблема не в нас, немилосердних українцях, які, буцім-то, не хочуть прощати своїх, чисельних ворогів, а в тих поляках, росіянах, мадярах, румунах та інших, які не мають потреби його в нас просити, ба, більше, їм непотрібне наше прощення, оскільки не почувають себе ні в чому перед нами винними...

То ж, як наслідок, вони люблять на нас українцях лише "шкуру", а не душу і, маючи певність, що вони християни і, що в них у відносинах з Богом і ближнім, все гаразд - обманюють себе самих і... лишаються половою, що її розвіває вітер, а не Божими дітьми, які прийняли дар спасіння.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

Бенедикт ХVІ : Щоб піднятись, людині необхідно вхопитись за руку Христа

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

Триває літній відпочинок Папи Бенедикта ХVІ у папській резиденції у Кастель Ґандольфо, неподалік від Риму. 7 серпня під час загальної аудієнції Папа поділився роздумами над біблійним уривком, який читався цього дня на Месі, помолився з вірними та уділив їм своє апостольське благословення.

Коментуючи уривок з Нового Завіту, Папа зазначив, що Ісус Христос, віддаляючись на гору, щоб помолитись, виявляє свою глибоку близькість з Небесним Отцем та необхідність порозмовляти з Ним на самоті. За словами Папи, це віддалення Спасителя від світу не означає, що Ісус не цікавиться людьми, що залишає апостолів на самоті. Зовсім навпаки, Господь каже учням увійти до човна та переплисти на інший берег, щоб згодом вони знову могли там зустрітись.

І тут, під час подорожі апостолів морем, знялась буря і води почали заливати човен. На допомогу наляканим апостолам вийшов Ісус, йдучи по поверхні води. Учні не впізнали свого Учителя, думаючи, що бачать привида. «Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся!» – промовив Ісус до апостолів, повелівши Петрові підійти до Нього також по воді. Папа зазначив, що море у цьому євангельському уривку символізує теперішнє життя та нестабільність видимого світу, буря вказує на різного роду труднощі, які зустрічає людина на своєму шляху, човен, натомість, – це символ Церкви, побудованої на Ісусі та керованої апостолами. На думку Папи, Христос бажає навчити Своїх учнів мужньо переносити усі життєві труднощі, ввіряючись Богові.

А повертаючись до події з апостолом Петром, який вийшов із човна на зустріч Ісусові, однак, через свою малу віру почав потопати, Святіший Отець пригадав слова святого Августина, який наголошував, що Ісус схилився до потопаючого апостола і подав йому руку. Святий Августин бажав підкреслити, що власними силами людина не може піднятись, їй необхідно вхопитись за руку Спасителя, Який до неї схиляється. Петро не йшов по воді власними силами, а завдяки Божій ласці, а коли, з причини страху, перестав вдивлятись в Ісуса, почав потопати.

За матеріалами: Радіо Ватикан