https://www.google.com/webmasters/verification/verification-file-dl?hl=uk&authuser=0&siteUrl=http:/. На платформі Blogger.

Парафія Преображення Господнього

неділя, 24 квітня 2011 р.

24.04.2011р. Б. / Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Великдень

24 квітня 2011 року


Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа


* Коротка історія свята


* Про ікону празника


* Тропар та кондак


* Празничний Апостол


* Євангеліє


* Проповідь


Коротка історія


Слово "пасха" походить з єврейського "песах", що значить "перехід". Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпус­тити ізраїльський народ, а перейшов повз доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю одно­річного ягняти. Слово "пасха" у жидів означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи.


Для апостолів і перших християн Пасха-Перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерти і від смерти до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерти.


Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. "Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву" (1 Кор. 5,7).


У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресення, яку святкують у неділю після жидівської Пасхи. Собор у Нікеї (325) вирішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня: що не можна йти за жидівським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення.


У ІV-V ст. святкування празника Пасхи продовжується з одно­го дня на цілий тиждень, який зветься "світлим тижнем" на про­тивагу до тижня перед Великоднем, що має назву "Великого", або "Страсного". В Єрусалимі най­більш урочисті були перші три дні Пасхи, що Східна Церква прак­тикує і сьогодні.


З богослужінь празника Христового Воскресення на особливу увагу заслуговує пасхальна утреня, яку можна б назвати величним гимном прослави Христа-Переможця. Її авторство приписують ве­ликому богослову Східної Церкви й великому митцеві слова – святому Йоану Дамаскину (к. 676 — к. 749). Ймовірно, що вона укладена на основі пасхальних проповідей святих Отців – Григорія Богослова, Григорія Ниського й Йоана Золотоустого. Зміст воскресної утрені глибоко-догматичний, форма високо-поетична, тон дуже радісний і переможний.


Про ікону


Ікона Воскресіння представляє Христа не в ту мить, як Він вихо­дить з гробу, а тоді, коли Він розбиває його. Христос виходить з гробу не як той, хто звільнився від смерті і тікає геть. Адже Господь переміг смерть не задля себе самого, як це могла б зробити надлюдина. Велич воскресіння Христа полягає в тому, що Він входить у царство князя темряви, який тримає в неволі Адама та його нащадків.


Воскреслий, сяючий Христос у динамічній позі є центром величавої й багатої змістом композиції Зішестя в Ад. Вся Його постать у повний зріст оточена небесним сяйвом мандорли продовгастої форми, бо де Христос – там небо. Світло випромінюється як з воскреслого Христа, так і з мандорли, адже небо вже не приховане – воно відкрите завдяки перемозі Христа над гріхом і смертю.


Христос зображений у білих з позолотою ризах. Він стоїть над розби­тими воротами аду – досі непоборимою в'язницею смерті. Під цими воротами в темному аді видно розторощені тепер символічні знаряддя тор­тур. Ад, алегорично персоніфікований, лежить зв'язаний, безсилий.


Із зображення на іконі не зрозуміло, чи Христос сходить в Ад, чи це вже мить Його повернення звідти. Він простягає руки Адамові та Єві, слідом за якими двома великими процесіями із землі виходять усі попередні покоління аж до Його пришестя. Зображено майже цілу дугу спасіння, яку проходить Господь. Сцена Зішестя в Ад – це величне святкування життя й очікування воскре­сіння, бо Христос не забув про тих, що в гробах, а пішов шукати за ними.


Ікона показує нам також дві сфери духовного життя. У царстві смерті, зруйнованому Христом, панує порок та лихі помисли, які спонукають людину служити цьому царству. Їх зображають у вигляді темних постатей у підземній печері. Друга сфера – це сфера Христа, який діє протилежним чином. Христос відкрито показує чесноту, до якої людина доходить, слухаючись духовних помислів і жертвуючи егоїзмом.


Тропар та кондак


Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.


Слава, і нині: Кондак, глас 8: Хоч і у гріб зійшов ти, Безсмертний, та адову зруйну­вав ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям зві­стивши: Радуйтеся, і твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресення.


Діяння святих апостолів 1, 1-8


Перше ото слово я написав, о Теофіле, про все, що Ісус почав і творити й учити, аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. Перед ними ж і показав Себе живим після Своїх страстей, в багатьох істинних знаменнях, з'являючися їм сорок днів і говорячи про царство Боже. Ївши також з ними, звелів їм не відлучатися від Єрусалиму, але ждати обітниці Отця, що її ви чули від мене. Бо Іван ото христив водою, а ви маєте христитися Духом Святим по небагатьох цих днях. Вони ж отже, зійшовшися, питали його, кажучи: Господи, чи в цей час знову установиш царство Ізраїлеве? Він відповів їм: Не вам знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете мені свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі.


Євангеліє від Івана 1, 1-17


В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Слово Було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що повстало. У Ньому було життя, і життя було світло людям. І Світло в тьмі світить, і тьма Його не обняла. Був чоловік, посланий від Бога, ім'я йому Іван. Він прийшов на свічення, щоб свідчити про Світло, щоб усі повірили через Нього. Не був він Світло, але щоб свідчити про Світло. Був Світло істинне Той, Хто просвічує колену людину, що приходить на світ. У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав. До свого прийшов, і свої Його не прийняли. А котрі прийняли Його, дав їм власть дітьми Божими стати, віруючим в ім'я Його. Що не з крови, ні з похоті тіла, ні з похоті мужа, а від Бога родилися. І Слово тілом стало, і вселилося в нас, і ми виділи славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повне благодаті й істини. Іван свідчить про Нього і кликав, кажучи: Це був Той, про кого я говорив, Той, що по мені гряде, передо мною був, бо перше мене був. І з повноти Його всі ми прийняли, і благодать за благодать. Бо закон Мойсеєм був даний, благодать же й істина через Ісуса Христа сталася.


Проповідь


«Заграли дзвони великодні,


Звістили чудо всіх чудес,


Що встав із гробу Син Господній-


Воістину – Христос Воскрес!»


Сьогодні у всіх нас найбільше свято в Церковному році, «празник празників і Торжество всіх торжеств». Сьогодні – Великдень : «великий день», бо величний тим, що Христос Воскрес із мертвих.


«Це день, що його створив Господь,тож радіймо і веселімся в нім» (Пс. 118). На Воскресній Утрені ми оспівуємо цей день ось такими словами: «Цей провіщений і святий день, перший по суботі царський і Господній, Свято над святами, торжество всіх торжеств, в цей день прославляємо Христа навіки» (Пісня 6).


Для Юдеїв субота була святим і останнім днем тижня, що був символом Божого відпочинку по створенню світу. Христос також того дня «відпочивав» – «спочив» у гробі. Але його спочинок – це сходження в ад – царство смерті, щоб це царство пітьми і смерті перемогти.


У Римі в цирку Нерона стояв великий обеліск, який за наказом Калігули перевезли з Геліополісу (Каїр – Єгипет). Тепер він стоїть на площі Святого Петра. Люди із всього світу захоплюються технікою архітектури стародавніх єгиптян, а найбільше впадає в очі вибитий напис на обеліску: «Христос живе, Христос перемагає, Христос панує». Подібно у церкві перед царськими воротами – місце яке називається: амвон, солея, з якого священик читає Євангеліє, голосить проповідь, або уділяє Святе Причастя вірним, має форму заокругленого каменя, що символізує відвалений камінь від горбу Господнього.


Приклад. Префект Антіохій Олібрій насміхався з християн, говорячи: «Ви вірите і прославляєте Бога-чоловіка, якого розп’яли між розбійниками!» На що йому свята Маргарита відповіла: «Звідки ти знаєш, що Христос був розп’ятий і помер?» Олібрій: «Я це сам читав у ваших Євангеліях!» Маргарита: «Добре – читай далі і там дочитаєшся, що той Христос, Якого розп’яли на хресті – третього дня воскрес власною силою із мертвих. Досі ти бачив тільки пониженого Христа, тож тепер поглянь на блиск Його слави».


Сам Христос Воскресший каже до розчарованих і прибитими горем Клеопи і Луки наступні слова: «Хіба не треба було Христові так страждати і увійти у свою славу» (Лк. 24.25).


Христове Воскресіння – це є Пасха (песах – перехід). За Мойсея у Єгипті, який намагався вивести свій народ з-під влади фараона, який не хотів відпустити їх. Як тут не згадати десяту кару смерті первістків єгиптян, коли ангел смерті проходив через їх оселі. Євреї були врятовані, бо принесли в жертву ягня, яке споживали, а кров’ю намазали одвірки своїх домівок. Подібно для нас, християн, Христос є тим ягням, агнцем-пасхою. Святий Павло: «Бо наша пасха – Христос принесений у жертву» (1Кр. 5.7).


Приклад. В українській класичній літературі є оповідь про Марусю Богуславку, яка була бранкою у турецькій неволі, а потім жінкою султана. Подібно як вона, у в’язниці, каралися 700 козаків-невільників. Ось як поетично про це написано: Старий козак: «Чи знаєте, браття, що сьогодні за день? Там, в Україні, сонечко сяє, а люд хрещений – пасху зустрічає. Дзвони церковні грають і радість звіщають…» Аж тут з’являється Маруся Богуславка – султанова жінка: «Гей, козаки, бідні невільники. Це радість приношу вам сьогодні – про Христове Воскресіння. Султан поїхав до мечеті на молитву, а я згадала вас, бідних невільників. Ось вам ключі, скидайте кайдани і йдіть в Україну, і мене, нещасну попівну, згадайте у рідному краї…». Несподівано смуток перемінився у козаків на велику радість свободи і волі в день Воскресіння Христа.


Ми сьогодні подібно співали на Воскресній Утрені: « Зійшов ти, Христе, в глибини підземні і розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених і на третій день, як із кита Йона, воскрес ти із гробу».


Стародавні єгиптяни, а опісля них римляни називали неділю днем сонця. Для нас, християн, сивий Юстин мученик каже: «Ми сходимося в день сонця – усі разом, в якому Бог замінив темноту на світло, в якому Ісус Христос – наш Спаситель – воскрес із мертвих».

«Від раннього ранку чуваймо і замість мира пісню принесімо владиці і Христа побачимо – сонце правди, що всім життя освітлює» (Воскресна Утреня).


Як ми переживаємо Воскресіння Христове? Як подію, яка сталася дві тисячі років тому? Якби ми, як апостоли або як жінки-мироносиці, бігали по місту, чи єси від хати і до хати і кричали з радості: «Христос Воскрес!», але це вже не є новиною, ми вже формально кожного року так кажемо один одному і до цього вже звикли. Отже, це свято повинно не до нас приходити із-зовні, а навпаки, внутрішньо його в собі відчути, щоб ним поділитися із іншими.


Що для нас означає Воскресіння Христове?


Один святий сказав наступне: «Якщо б Христос задля тебе тисячу разів помер і тисячу разів воскрес, то нічого тобі не поможе, якщо ти не помреш для гріха, і не воскреснеш для любові».


Отже, для нас Воскресіння – це досконала любов. «Воскресіння день! Просвітімся торжеством і одні одних обнімімо і скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням…» (Воскресна Утреня).


«Дзвоніть, дзвоніть весело дзвони, щоб сум і жаль з сердець десь щез тоді були ридання і страдання, а в третій день Христос Воскрес!». Амінь.


о. Іван Цінцірук


"Сівач", квітень 2011


Для створення сторінки використано такі видання:


Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;


Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;


Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;


Збірник проповідей "Сівач".


А також ікону Христового Воскресіння.


Джерело:


Департамент інформації УГКЦ

Дописати коментар