Свято Покрова Пресвятої Богородиці
- Коротка історія
- Тропар та кондак
- Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7
- Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28
- Проповідь
- Про ікону
Головний мотив, який причинився до установлення цього празника, це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, правиться всеночне. Розмолений народ виповнив церкву по береги. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа кінчиться. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей - так звалися у греків головні входові двері церкви - йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, з грецької мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.
Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.
Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.
Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.
промовляю слово Цариці Матері,
і весело буду святкувати,
і чуда її прославляти " (Ірмос кан. гл. І).
З Євангельської історії відомо є, як в Кані Галилейській Господь Ісус Христос "поклав початок чудес Своїх, явив славу Свою і повірили в Нього Його учні". А спонукала початок Христових чудес Мати Ісусова, Пречиста Діва Марія (Ів. 2.1-11). Там же, в Кані Галилейській, перш ніж зцілити сина царедворця, Христос об'являє: "Ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес" (Ів. 4,48). Господні чудеса - найдостовірніші свідки Божого об'явлення, пристосованого до розуму усіх людей. Вони мають своє призначення і навіть місію - спроваджувати людину до віри в Бога, бо "де хоче Бог, там перемагаються закони природи". Боже чудо ніколи не порушує законів природи, а являє щось нове і невідоме. І як же мало пожитку з того, коли будь-яку чудесну Божу дію, людина схоче зрозуміти, тим самим вона позбавляє себе заслуги віри, бо не вбачає в чуді дії Божого Провидіння і Божої волі. Адже Христос ніколи не творив чудес задля пустої цікавості, чи навіть бажання само-прослави: зморений голодом, Він не перетворює камінь на хліб (Мт. 4,3). Всі Христові чудеса - це ознаки милосердя, знамення, і сповнення пророцтв. Ось чому Син Божий накормлює п'ятьма хлібами п'ять тисяч чоловік, окрім жінок і дітей (Мт. 14.21).
Якщо "чудом всіх чудес можна назвати створений Богом світ, то наскільки більшим чудом є чудо прожити на цьому світі достойно чистим життям". Таким життям, чистим і безгрішним, прожила Пречиста Діва Марія, Божа Мати. З усіх звершених Богом чудес на світі, "нема нікого, хто б міг зрівнятися з Богородицею Марією... Чи є друге подібне чудо між всіма чудесними творіннями?" (св. Прокл). "Хто ще Чесніший Херувимів і славніший Серафимів, надія патріархів, бажання пророків, слава апостолів, честь мучеників, радість святих?" (св. Єфрем).
Все життя Пречистої Діви Марії - це суцільний прояв Божих чудодійств через Неї, як надзвичайної Жінки, бо Вона є Дівою і Матір'ю. Вона одна - Божа Матір, і їй по праву належить почитання з найвищим достоїнством - Богородиця! В дівственнім лоні Марії, творчою силою Святого Духа, зачинається Предвічний Бог як Чоловік, але не як звичайний чоловік, а як Богочоловік-Еммануїл, що означає "з нами Бог" (Мт. 1.23).
В житті Марії Діви це найбільше чудо, в яке ми віруємо, і яке сповідуємо, і яке провадить нас до віри в Бога. В лоні Марії "тілесна поселилася вся повнота Божества" (Кол. 2.9), чому Вона стала Повірницею, і за що ми її прославляємо, виголошуючи: "Радуйся Невісто Неневісна!".
"Прославляймо Марію Діву, Всесвітню славу, що вийшла від людей і породила Господа, небесні двері, ангельську пісню, вірних окрасу. Вона бо стала небом і храмом божества, знищила ворожнечу, встановила мир і відкрила Царство" (Догм. гл. І).
Чудодійствами через Марію Господь Бог провадить людей до віри в Нього. Бо як колись, "...кущ охоплений полум'ям не згорав, так і Ти, Діво, породила, і Дівою зосталася" (Догм, гл. 2)." І як нам не дивуватись, Всечесна, Твоєму богочоловічому різдву? Ти, Всенепорочна, не знавши мужа, породила тілесно Сина без батька, зродженого у вічності від Отця без матері" (Догм. гл. 3). То "через Тебе пророк Давид став богоотцем, з Тебе Бог зволив стати Людиною без батька і спасти світ у Христі" (Догм. гл. 4). То Ти "Діво Христа зродила безсіменно, ...і після народження Еммануїла зосталася нетлінною" (Догм. гл. 5). Як "Тебе не прославляти Пресвятая Діво, ...Единородний Син, що предвічно засяяв від Отця, вийшов з Тебе, Чистая, воплотившись несказанно" (Догм.гл.6). "Ти стала Матір'ю надприродньо, Богородице, несказанно і незбагненне залишилась Дівою; чуда Твоїх родин язик сказати неспроможен, бо коли хоче Бог, то змінюється і лад природи" (Догм, гл. 7); бо "Цар Небесний на землі з'явився ... і від Чистої Діви воплотився" (Догм. гл. 8).
Коли ми віруємо, що Ісус Христос є Божий Син, ми ніколи не будемо сумніватися в Його Євангельських чудесах, а будемо їх сприймати як природній результат Його месійного життя і служіння; саму ж Пречисту Діву Марію, як чудесну співслужительку в справі спасення роду людського.
"В річному крузі богослужінь з особливою любов'ю ми вшановуємо Преблагословенну Богородицю Марію, яка нерозривним зв'язком поєднується зі спасенним ділом Свого Сина" (Декрет "Про Св. Літургію"). В день пам'яті Непорочного Зачаття, "збираймося духом в домі Йоакима і Анни, припадаймо до одуховленого Божого Кивоту і співаймо з пророком Давидом про Непорочну Діву Марію, освячену Неневісну Вседіву, що стала житлом Господа". В преславнім Різдві Богородиці, духом віри споглядаймо, як "Бог приготував собі святий Престіл на землі, створив живе небо; з неплідного кореня зростив нам живоносний сад - Свою Матір. Появляється світла палата і книга Слова Життя, народжується Та, що є брамою до Сходу, яка чекає на вхід Великого Святителя. Вона Єдина, що на спасення душ наших, вводить Єдиного Христа у вселенну".
На Введення "маленькою дівчиною Марія незбагненне приводиться до Господа, до старозавітного храму, щоб в ньому жити, виховуватись і освячуватись: все небо здивувалося, що в Тобі Святий Дух оселився". На Стрітення "вітаємо Богородицю Марію, небесну браму, бо Вона явилася Престолом Херувимським, Дівою, що носить на руках Сина, Владику життя і смерті, Спасителя світу".
В Благовіщенні "Предвічне Слово Божим задумом поселилося в Тобі, Богородице Діво, і врятувало упалий рід наш від давнього прокляття. Тому Тобі, Мати Христова, ми всі з ангелом кличемо: Радуйся!". На Успення ми є свідками "дивного чуда. Мати Життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба..." А нинішнього дня Покрови, як же велично співаємо: "Пречиста Богородице, Покрове для світу! Церкви з усякими назвами Твоїх празників, оздоблюють гори і узгір'я, до Тебе кличемо: радуйся Благодатна, з Тобою Господь, що через Тебе подає світові велику милість. Покровом Своєї милості покрий нашу Церкву, весь наш народ... Освячується небо і земля, освітлюється храм, вірні веселяться, бо невидимо входить Божа мати і молиться до Христа за християн".
Варто було б ще оповісти про чудодійства Богородиці богослужбовими стихирами на основі служб Її чудотворних ікон, пам'ять яких розсіяна по всіх дванадцятьох місячних Мінеях. Можна розказувати про чудеса Богородиці з богослужб Господніх празників, і всіх святих, на основі празничних богородичних канонів, акафістів, молебнів і яких же прекрасних побожних пісень на честь Божої Матері.
Своєю ж скромною заміткою хотів лише звернути нашу загальну увагу на незрівнянну красу і безмежну висоту слави Богоматері Марії, звернути увагу на наш обов'язок пізнавати і заглиблюватись в ці чудові скарби нашого богослужіння, де зібране невичерпне джерело непорушної віри в Господа Бога через чудесні об'явлення Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Беручи участь в богослужбах у днях на честь її празників, сміливо звертаймося до Пресвятої Богородиці, щоб Вона донесла наші молитви Своєму Синові і Богові. Бо нема молитви, якої б не почув Господь, коли за нас благає наша Небесна Мати. Амінь.
Омофор, „Святий Покров” Матері Божої, реліквія, яка вважалася автентичною, була привезена до Константинополя з Єрусалима у часи Лева І (457-474). Покривання голови є символом захисту. Вірменський Синаксар возвеличує покладення цієї реліквії у церкві Богородиці Влахернської такими словами: „Ти дав нам, о Боже милосердний, свою Матір як прибіжище”. Гімн-акафіст прославляє образ Богородиці Влахернської як „покров світу, ширший від облаків”.
Також розповідають про чудесну подію, яка відбулася у цій церкві. За Лева Мудрого (886-912) св. Андрій Салос, „юродивий в Христі”, раб-скіф, разом зі своїм учнем Епіфанієм мав видіння, наче Богородиця покриває цілий світ „велетенським покровом, більшим від неба”. У слов'янських Церквах празник на честь цього чуда називається Покров і святкується у жовтні. Починаючи з XV століття він має постійне іконографічне вираження: простягнений над християнським народом покров, який тримає сама Богородиця або ангели. На Заході варіант цієї іконографії відомий як „Мадонна з серпанком”, під яким знаходять притулок вірні.
Захист з боку могутнього є надією для тих, хто почуває себе вбогим. В Євангелії вбогі проголошені блаженними (див. Мт. 5, 3), адже вони певні, що матимуть Божу опіку. Але людина є образом Божим. Шукаючи захистку через свою убогість, вона водночас хоче також захищати інших. Богородиця, цілком особливим способом захищена у вічності, теж стає захисницею. „Під Твою милість прибігаємо” – це одна з найдавніших молитов до Богородиці. Знаменним є те, що покров переходить в руки ангелів, аби руки Марії були вільними для молитви. У правому верхньому куті бачимо Христа, який благословить. Він, Бог, що став людиною, жестом благословення продовжує молитовний ритм рук Благодатної. Два різні жести єднаються, щоб стати одним. Саме тому візантійські укладачі гімнів насмілилися звернутися до Богородиці зі словами, які звучали б блюзнірством, якби були звернені до когось іншого, а не до самого Бога: „Поза Тобою нема для нас жодної надії”.
Звичайно, невипадково іконописець черпав натхнення для цієї композиції в іншій іконі, яка має назву „Отцівство” і представляє Слово на грудях у Бога-Отця. Через Христа Материнство Марії є відображенням Отцівства Бога, який сходить у світ як воплочене Провидіння.
Якщо на іконі „Вознесіння” Богородиця символізує Церкву на землі, то на іконі „Покрови” Вона означає небесну Церкву в молитві, таїнство взаємного заступництва. У старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. Єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членах. Цей взаємний зв'язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться.
Для створення статті використано такі джерела:
о. Іван Кащук
"Сівач", жовтень 2005 Ч. 10 (72) рік 7
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
Ікону Покрова Пресвятої Богородиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар