8 листопада 2008 року
Святого великомученика Димитрія
* Коротка історія свята
* Тропар та кондак
* Празничний Апостол
* Євангеліє
* Проповідь
Коротка історія
Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, з грецької Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерти батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулем. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, то він свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За те цісар Максиміліян каже вкинути його до в'язниці. Будучи у в'язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.
Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерти, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерти, відчинено гріб – то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро–олій, яке зціляло недужих.
Празник св. Димитрія належить до середніх празників. З цим празником є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. "Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, – співаємо на стихирах вечірні – ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне..." А в п'ятій пісні канона утрені читаємо: "Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь".
Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерти, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерти, відчинено гріб – то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро–олій, яке зціляло недужих.
Празник св. Димитрія належить до середніх празників. З цим празником є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. "Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, – співаємо на стихирах вечірні – ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне..." А в п'ятій пісні канона утрені читаємо: "Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь".
Тропар та кондак
Тропар, глас 3: Як великого поборника в бідах знайшла тебе вселенна, страстотерпче; ти перемагаєш народи, бо, як скинув ти Лієву гординю і на подвиг сміливим учинив ти Нестора, так, святий Димитріє, молися Христу Богу, дарувати нам велику милість.
Слава: Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву обагрив, давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій непошкодженим, бо ти – його твердиня.
І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.
Слава: Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву обагрив, давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій непошкодженим, бо ти – його твердиня.
І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.
ІІ послання святого апостола Павла до Тимотея 2, 1-10
Сину Тимотею, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здатні й інших навчити. Отож, перенось муки, як добрий воїн Христа Ісуса. Ніхто, бувши воїном, не втручається в справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу. І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно. Рільникові, що працює, належиться першому споживати плоди. Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому. Пам'ятай про Господа нашого Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моїм Євангелієм, за яке я страждаю аж до кайданів, немов злочинець, але слова Божого зв'язати не можливо. Тому я все терплю задля вибраних, щоб і вони осягнули спасіння, що в Христі Ісусі з вічною славою.
Євангеліє від Івана 15, 17-16, 2
Сказав Господь: Це вам заповідаю, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить – знайте, що він Мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що Я був сказав вам: Слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово Моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за ім'я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони не мають виправдання за їхній гріх. Хто ненавидить Мене, і Отця Мого ненавидить. Якби Я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же і бачили, і зненавиділи – і Мене, і Отця Мого. Але щоб здійснилося слово, що написане в їхньому законі: Зненавиділи вони Мене безпідставно. Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, Він свідчитиме про Мене. Та й ви свідчитимете, бо ви зі Мною є від початку. Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. Вас виключать із синагог. І настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, думатиме, що службу приносить Богові.
Проповідь
Святий Дмитрій Солунський є досить відомим та почитаним нашим народом святом. Його ім'я є поширеним у нашому народі, на його честь збудовано багато церков. Св. Дмитрій народився у другій половині третього сторіччя. Його батьки виховали його у християнській вірі. Коли він досягнув зрілого віку був призначений солунським проконсулом. Коли імператор Максиміліан розпочав переслідування християн то довідався, що св. Дмитрій не тільки не переслідує християн, але й сам є християнином. Незважаючи на обіцянки імператора високих посад та багатства, залишився вірним Христу. За це був вкинутий у в'язницю. У в'язниці св. Дмитрій благословив юнака Нестора на бій з гладіатором Лієм, який насміхається з християн та Ісуса Христа. Отримавши благословення Нестор переміг Лія. Коли розгніваний імператор взнав, що св. Дмитрій благословив Нестора, наказав вбити св. Дмитрія. І воїни у в'язниці закололи списами св. Дмитрія. Християни з почестями поховали тіло святого.
Життя св. Дмитрія як бачимо було скромним. Своїм життям він не відрізнявся від тисячі інших мучеників. І можливо, його життєпис загубився б серед сторіч, якби не через майже сто років після його мученичої смерті, християни вирішили перепоховати його тіло. І коли відкрили його гріб, то побачили, що воно є нетлінне та виділяє пахуче миро. Багато людей приходило, щоб вшанувати тіло св. великомученика і багато відчуло на собі поміч цього святого, а його пахучим миром багато людей зцілилося від різних недуг. Так Бог виявив святість життя св. Дмитрія, та прославив його ім'я після смерті більше, як за його життя. І це повинно заохочувати нас, щоб ми не падали часто духом, але завжди твердо стояли в вірі у Христа, та вміли б вмирати задля Христа кожного дня. А наша нагорода та прослава нашого життя прийде свій час, який Господь призначив кожному з нас. Людина, що щоденно за свого життя освячується Святим Духом не тільки освячує свою душу, але й тіло. Нетлінність та мироточивість тіла св. Дмитрія після його смерті є знаком приємності його життя для Бога. Освячене святим життям тіло і після смерті не підпадає законам природи. Бо де є Бог там перемагаються закони природи. Вони підкоряються Тому, Хто їх установив. Гріх є причиною нашої смерті.
І те, що наше тіло розкладається після смерті та виділяє трупний запах є причиною насамперед того, що наше життя здебільшого переповнене гріха та служіння пристрастям. Ми всі звикаємо до матеріального життя та матеріальних речей. І свідченнями, що виходять за рамки матеріального світогляду, є нетлінні мощі святих людей. Вони переносять наш погляд у духовний світ. Нетлінність - це не тільки прослава життя святої людини, але й є закликом до нас, щоб ми наслідували життя святих. Щоб ми споглядаючи це Боже таїнство отримували наснагу до духовного життя. Споглядаючи на нетлінність тіла святих, ми бачимо, що Божі, духовні речі є вічні, а матеріальні – скоро проминаючі. І коли людина своє життя віддає скоро проминаючим речам - сама проходить. А віддаючи своє життя для вічності - стає вічною. Тому у всі часи християнства люди ішли до місць де зберігаються мощі святих людей, щоб торкнутися вічності та щоб наповнитися духовної сили. Вшановуючи святі мощі людина має нагоду застановитися та перемінити своє життя, наповнитися Божої благодаті та отримати заступництво цих святих. Мощі святих є великим джерелом Божої Благодаті. І мощі великомученика Дмитрія та цілюще пахуче миро, що витікає з них є тому великим свідченням. Не втрачаймо нагод відвідувати святі місця, та вшановувати мощі святих людей. Бо нетлінність їхнього тіла є не стільки їх прославою, скільки Божим даром для нас. Бо свою прославу та нагороду вони отримали вже від Бога у вічності. А нетлінність їхнього тіла є скоріше дороговказом для нас, щоб ми не зійшли з правдивої дороги у цьому земному життю.
Тож не лінуймося працювати для Бога, свідчити Бога своїм життям, будемо стійкими у вірі, просімо заступництва і помочі св. Дмитрія у нашому житті. І Господь, якому підкоряються усі закони природи прославить нас та наше життя. Амінь.
Життя св. Дмитрія як бачимо було скромним. Своїм життям він не відрізнявся від тисячі інших мучеників. І можливо, його життєпис загубився б серед сторіч, якби не через майже сто років після його мученичої смерті, християни вирішили перепоховати його тіло. І коли відкрили його гріб, то побачили, що воно є нетлінне та виділяє пахуче миро. Багато людей приходило, щоб вшанувати тіло св. великомученика і багато відчуло на собі поміч цього святого, а його пахучим миром багато людей зцілилося від різних недуг. Так Бог виявив святість життя св. Дмитрія, та прославив його ім'я після смерті більше, як за його життя. І це повинно заохочувати нас, щоб ми не падали часто духом, але завжди твердо стояли в вірі у Христа, та вміли б вмирати задля Христа кожного дня. А наша нагорода та прослава нашого життя прийде свій час, який Господь призначив кожному з нас. Людина, що щоденно за свого життя освячується Святим Духом не тільки освячує свою душу, але й тіло. Нетлінність та мироточивість тіла св. Дмитрія після його смерті є знаком приємності його життя для Бога. Освячене святим життям тіло і після смерті не підпадає законам природи. Бо де є Бог там перемагаються закони природи. Вони підкоряються Тому, Хто їх установив. Гріх є причиною нашої смерті.
І те, що наше тіло розкладається після смерті та виділяє трупний запах є причиною насамперед того, що наше життя здебільшого переповнене гріха та служіння пристрастям. Ми всі звикаємо до матеріального життя та матеріальних речей. І свідченнями, що виходять за рамки матеріального світогляду, є нетлінні мощі святих людей. Вони переносять наш погляд у духовний світ. Нетлінність - це не тільки прослава життя святої людини, але й є закликом до нас, щоб ми наслідували життя святих. Щоб ми споглядаючи це Боже таїнство отримували наснагу до духовного життя. Споглядаючи на нетлінність тіла святих, ми бачимо, що Божі, духовні речі є вічні, а матеріальні – скоро проминаючі. І коли людина своє життя віддає скоро проминаючим речам - сама проходить. А віддаючи своє життя для вічності - стає вічною. Тому у всі часи християнства люди ішли до місць де зберігаються мощі святих людей, щоб торкнутися вічності та щоб наповнитися духовної сили. Вшановуючи святі мощі людина має нагоду застановитися та перемінити своє життя, наповнитися Божої благодаті та отримати заступництво цих святих. Мощі святих є великим джерелом Божої Благодаті. І мощі великомученика Дмитрія та цілюще пахуче миро, що витікає з них є тому великим свідченням. Не втрачаймо нагод відвідувати святі місця, та вшановувати мощі святих людей. Бо нетлінність їхнього тіла є не стільки їх прославою, скільки Божим даром для нас. Бо свою прославу та нагороду вони отримали вже від Бога у вічності. А нетлінність їхнього тіла є скоріше дороговказом для нас, щоб ми не зійшли з правдивої дороги у цьому земному життю.
Тож не лінуймося працювати для Бога, свідчити Бога своїм життям, будемо стійкими у вірі, просімо заступництва і помочі св. Дмитрія у нашому житті. І Господь, якому підкоряються усі закони природи прославить нас та наше життя. Амінь.
Для створення статті використано такі джерела:
о. Андрій Івашків
"Сівач", листопад 2003 Ч. 11 (48) рік 5
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".
Ікону св. великомученика Димитрія.
"Сівач", листопад 2003 Ч. 11 (48) рік 5
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".
Ікону св. великомученика Димитрія.
Немає коментарів:
Дописати коментар