Пропонуємо есе Річарда Доерфінгера, заступника директора секретаріату Pro-Life діяльності на Конференції Католицьких Єпископів США:
Коли Кароль Войтила став Папою Іваном Павлом II у жовтні 1978 року, першій "дитині з пробірки" було три місяці. Дослідники дізналися, як продукувати людське життя шляхом об'єднання сперми і яйцеклітини в лабораторії без сексуального зв’язку (екстракорпоральне запліднення). У міру просування новим століттям такі технології призвели до дискусії про дослідження ембріона людини, прийняття заморожених ембріонів, клонування людини та генну інженерію потомства.
Більше 26 років понтифікату Івана Павла II отже збігся з новою епохою влади людства над людським життям в його основі. І починаючи з його першої енцикліки у 1979 році, Redemptor Hominis (Спаситель людини), він закликає до ретельної оцінки таких досягнень науки у світлі гідності, притаманної людській особистості, наполягаючи на пріоритеті "етики над технологією" (п. 16 ).
У серії бесід у 1980-х роках Святіший Отець багатьох здивував своїми в основному позитивними судженнями про медичні обіцянки генетики. Проте, як завжди, він розрізняв обґрунтоване використання від небезпечного зловживання: Генна інженерія може принести лікування та полегшити людські страждання, але не повинна використовуватися для маніпулювання людським життям або намагання створення "кращої" людини.
У 1987 році Іван Павло II затвердив ватиканський документ, що знову підтверджував відкинення Церквою екстракорпорального запліднення - і клонування людини, що вважає їх лише спекуляції. Новий документ, Donum vitae (Дар життя), пророчо остерігав від неправильного трактування ембріонів людини лише як об'єктів для експериментів. Але він залишив двері відкритими для технологій, які можуть допомогти подружнім парам мати дітей без шкоди для прокреації завдяки лабораторним процедурам.
У Veritatis splendor (Розкіш істини) у 1993 році Іван Павло II запропонував глибоку критику морального релятивізму та споживацького способу думання, які призводять до поневолення вразливих інтересам і примхам сильних. І в Evangelium Vitae (1995), він урочисто підтвердив вчення Католицької Церкви проти абортів, евтаназії та інших посягань на життя людини, ставлячи захист життя у центрі свідчення Церкви: "Євангеліє життя" було невід'ємною частиною Євангелія.
Нарешті, створенням Папської Академії Життя у 1994 році Папа Іван Павло II запевнив, що Церква буде продовжувати вивчення нових досягнень у клонуванні людини, дослідженні стовбурових клітин, турботі про смерть, і багатьох інших питань в галузі біоетики. У 2008 році його наступник, Папа Бенедикт XVI, затвердив документ Dignitas personae (Гідність людини), щоб підтвердити принципи Donum vitae і застосувати їх до ще новіших способів маніпуляції людським життям. Його триваюча спадщина – це Церква, яка не боїться протистояти таким питанням, впевнена, що може зробити особливий внесок від імені гідності кожної людини.
Джерела:
USCCB MEDIA BLOG
Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар