Анонс журналу "Патріярхат"

Анонс журналу "Патріярхат"

Розлучення у світлі християнського вчення – провідна тема четвертого номеру журналу «Патріярхат». У рамках теми розлучення розглядається у богословській, канонічні, душпастирській та психологічній площині. Детальніше у таких матеріалах:

«Ствердження недійсності подружжя. Хто і чому?» Інтерв’ю зі Судовим Вікарієм Львівської Архиєпархії о. Ростиславом Бубняком. Суть поняття «ствердження недійсності подружжя» та історичний розвиток цієї процедури, відмінності поглядів Католицької та Православної Церков на розлучення; причини, що спонукають людей звертатися до Церковного Трибуналу – все це у світлі Церковного права.

«Насправді, проблеми не починаються з моменту розлучення, вони лише кульмінують у ньому, призводячи після самого доконаного чину до закономірної розв’язки», – рефлексії о. Ореста-Дмитра Вільчинського у статті «Розірваний союз або Велика трагедія маленьких людей». Як кажуть «лише лікарі та священики» найкраще знають людей. Саме душпастирі, які «впритул» працюють з людськими болями, проблемами, внутрішніми тягарями можуть розповісти про те, що переживають розлучені особи, а також здатні побачити ті шляхи, які ведуть до запобігання розлученням.

«Розлучення як воно є». Висвітлюючи проблематику розлучення неможливим є оминути психологічні передумови та наслідки цього явища. Рівнопартнерські стосунки, як негатив у подружжі, причини розлучень, наслідки, що передаються з покоління в покоління, вплив розлучення батьків на дітей. Тему розкриває кандидат психологічних наук Людмила Гридковець.

Про те, як Церква дивиться на розлучення і які середники вона пропонує для збереження сім’ї ми запитали віце-ректора Українського Католицького Університету отця Ігора Бойка. Його розширена відповідь у статті «Щоб зберегти Господнє благословення подружжю потрібно багато працювати». «Мені здається, що основною причиною є брак довіри в подружжі, брак спілкування і спільного прийняття рішень, невміння разом брати відповідальність за все, чим живе сім’я, – каже о. Ігор. – Адже сімейне щастя залежить від обох по другів».

У Львівській духовній семінарії Святого Духа 8-10 липня 2010 року пройшла конференція під назвою «Дружина священика – хто вона? Роль і місце добродійки в житті Церкви і парафії». Востаннє подібний захід на всецерковному рівні проводили шістнадцять років тому… Ідентичність, дари і потреби дружин священиків, їхнє місце у діяльності Церкви – про це у статті Лідії Мідик «Дружини священиків шукають свою роль у Церкві».

«На службі хворим і стражденним: Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я». Наш журнал продовжує знайомити читачів з офіційними структурами Греко-Католицької Церкви. На цей раз пропонуємо Вашій увазі короткий огляд діяльності Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. «Визначення напрямків та форм душпастирства Церкви у сфері охорони життя та здоров‘я; налагодження співпраці з церковними, державними та громадськими організаціями і установами, які працюють у сфері охорони життя та здоров‘я; поширення в українському суспільстві вчення Церкви щодо життя і здоров‘я людини та сенсу її терпіння; утвердження християнських цінностей в соціально-медичних інституціях, навчальних закладах та в законодавстві; сприяння вихованню відповідального та уважного ставлення до кожного хворого й пошани до його гідності» – про ці та інші завдання Комісії розповідає її голова Стефан Дмитришин.

Про недавній візит Патріарха Кирила в Україну говорять і пишуть чимало, але донести до своїх читачів власну оцінку і осмислення цієї події почувається зобов’язаною і редакція «Патріярхату». У статті «Візит Патріарха Кирила в Україну» Юрій Чорноморець, релігієзнавець, кандидат філософських наук, робить порівняльний аналіз минулорічного і теперішнього приїзду очільника РПЦ, аналізує сказане Патріархом та його прибічниками, та висловлює здогадки з приводу того, чому Патріарх повернувся додому в «дуже похмурому настрої».

«Чи в наших храмах повинна звучати тільки українська мова на Літургії та проповіді? Чи ми мусимо приймати до себе неукраїнців? Наші храми повинні насамперед бути для нащадків першої та другої хвилі еміграції, післявоєнних біженців та їхніх нащадків, чи й для радянських і пострадянських іммігрантів, з їх різноманітними, а іноді й суперечливими потребами та вподобаннями?» Над цими питаннями роздумували учасники круглого столу «Між етноцентризмом та асиміляцією: Східні Церкви в Північній Америці». Про це у статті Андрія Сороковського «Між етноцентризмом та асиміляцією».

«Права та обов’язки». ХХІ століття сміливо можна назвати століттям прав. Вони узаконені і порушення цих прав карається відповідною владою. Їх мають діти й дорослі, у певному сенсі, навіть тварини. Але, чи не надто багато уваги до прав, з тим, що забули про обов’язки? У Бога по-іншому: права випливають з виконання обов’язків.

Двадцять років минуло відтоді, як УГКЦ вийшла з підпілля, відтоді, як Православна Церква Московського Патріархату втратила в Галичині сотні храмів… Але цього часу виявилося замало, щоби змиритися. Різні думки, різних людей – «РПЦ-УГКЦ – нова фаза відносин?»

«Маланкарська Церква – перлина Індії». Головний редактор «Патріярхату» Анатолій Бабинський продовжує знайомити читачів зі Східними Церквами. У цьому номері – християнська спільнота Індії – історія й сьогодення.
«Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті та радості», пересипаючи текст цитатами з названої книжки, автор привідкриває завісу простих настанов, за якими жив старець Андрій Воронов із Закарпаття, наш сучасник. Цю книжку влучно названо «християнським підручником екології людини». Родзинкою статті (на нашу думку) є слова старця про нинішню молодь, знайдіть їх у статті «Екологія людини від старця Андрія Ворона».


Завершальними акордами цього номеру є письмовий портрет отця доктора Дмитра Блажейовського, який у серпні цього року святкує свій сотий рік життя, а також короткий звіт про збори Патріярхального товариства, видавця журналу «Патріярхат».

Запрошуємо до інтелектуально-духовного збагачення через сторінки «Патріярхату»!

Передплатити часопис можна через Укрпошту (передплатний індекс 90827), а також безпосередньо через адресу редакції:

ПАТРІЯРХАТ

пл. Св. Юра, 5

м. Львів, 79000

Лідії Мідик

тел. (032) 2995640

е-mail: patriyarkhat@gmail.com

Історія парафії (оновлена)

Релігійна громада Преображення Господнього парафія Екзархату Української Греко-Католицької Церкви в м. Дніпродзержинську (Кам`янському) була заснована 1994 році. Першим ініціатором створення парафії був п. Ростислав Винар, який ще у 1993 році клопотався про призначення священика.

На початку березня 1994 року до м. Дніпродзержинська приїхав перший греко-католицький священик о. Петро Бурак з метою створення та організації парафії у нашому місті.

13 березня 1994 року у Сиропусну неділю була відправлена перша Служба Божа в приміщенні римо-католицького костелу Св. Миколая м. Дніпродзержинська, на якій були присутні троє греко-католиків.

Завдяки ревній праці о.Петра були створені парафії у містах: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, а також у с. Балівка та інших населених пунктах.

Від цього часу регулярно відправляються Літургії в неділі і свята. Кількість парафіян збільшується до 50 осіб.

Першим випробуванням, яке виникло із створенням парафії було небажання Дніпропетровської Обласної Адміністрації її реєструвати. Релігійна громада була зареєстрована лише в 1997 році. Іншою проблемою було відсутність власного приміщення для відправлення богослужінь та інших заходів. Протягом 1999 року парафія була змушена 4 рази змінювати місця проведення богослужінь.

18-19серпня 1996 року парафію із візитацією  відвідав Єпископ Любомир Гузар - тодішній Екзарх Києво-Вижгородської Екзархії. На час візитації Владика зупинився в парафіяльному будинку, де багато приділив уваги духовним потребам парафіян.

1999 року на парафію було призначено нового пароха о. Пахомія Сидора ЧСВВ, який обслуговував також парафії у с. Балівці та м. Дніпропетровську, де він також і мешкав. Разом з о. Пахомієм приїхали брати-василіяни, які допомагали йому в священичій службі.

В 2001 році з нагоди приїзду Папи Римського Івана Павла ІІ на парафії було  зорганізовано поїздку до Києва.

В місяці грудні 2002 році парафію вперше з канонічною візитацією відвідав Владика Степан Меньок - Екзарх Донецько-Харківського Екзархату.

 

 

В травні 2003 адміністратором парафії було призначено  о. Ігоря Пагулича, який виконує даний уряд до тепер.

 

 

В 2006 році міською радою Дніпродзержинська було відведено земельну ділянку  під будівництво храму Преображення Господнього. Впродовж  2007 року був виготовлений проект храму і отриманий дозвіл на будівельні роботи. На початку 2008 року дану територію  обгородили, а також провели електричну напругу.

 

Літом 2008р. був викопаний котлован під фундамент храму.

 

 

На цьому фото Ви бачите будівництво тимчасової каплиці, де парафіяни зможуть молитися у власному приміщенні.

 

На цій світлині Ви бачите вже освячення новозбудованої каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці eкзархом Донецько-Харківського Екзархату владикою Степаном на Вербну Неділю 12 квітня 2009 р. Б. за участю адміністратора парафії о. Ігоря Пагулича та інших отців Екзархату...

У парафії організована недільна християнська школа для дітей, де діти навчаються основ християнської віри та моралі.Також є Недільна школа для дорослих "Ази православія", у якій юнацтво та дорослі поглиблено пізнають правди віри: літургіку, Символ віри, Заповіді Божі, Святе Письмо та інше. Діє спільнота "Матері в молитві", які в особливий спосіб моляться за дітей. Нещодавно було створено й спільноту "Жива вервиця", яка, як маленька клітинка від цілого організму, належить до української філії Міжнародної Організації "Жива вервиця" і молиться разом зі своєю покровителькою Св. Філоменою за "Тріумф Непорочного Серця Діви Марії у всьому Світі та в нашій Батьківщині". Священику у його пастирському служінні допомагають три катехити, які отримали вищу релігійну катехитичну освіту.

Майбутній розвиток парафії багато залежить від будівництва нового храму Преображення Господнього, де буде можливість не тільки молитися у своєму храмі, але також успішно проводити душпастирську діяльність.

Конкурс "Моя парафія"

Редакція ж-лу «Патріярхат» започаткувала конкурс «Моя парафія», щоби привернути увагу до тої малої цеглини - парафії - яка стоїть в основі будівлі всієї Церкви. Міцна парафія - це міцна єпархія, міцна Церква. Конкурс має на меті стати спонукою ближче придивитися до тієї спільноти разом з якою Ви предстоїте перед Богом, нагодою підказати іншим інформацію про те, якими особливими дорогами громада йде до Бога, поділитися з іншими ідеями, здобутками, запропонувати взірець для наслідування, підштовхнути до діяльності. Крім цього, чим краще ми знатимемо одні одних, чим більше усвідомимо, що ми не поодинокі острівці, а творимо сильну мережу, тим впевненіше зможемо почуватися перед лицем небезпек, іноді невдач, подвоїмо свої радощі одні за одних і розділимо навпіл смуток.

Цей конкурс - нагода пізнати один одного; а стаття - спосіб нагадати нам усім про те, що ми різні, ми особливі кожен по-своєму, але ми вірні однієї Церкви, незалежно від того на якому континенті живемо, зібрані довкола Христа Ісуса - осердя нашого особистого і спільнотного існування.

Кожна історія парафії є цінним вкладом у загальну історію Церкви, тому даймо сучасникам і нащадкам словесний і фотопортрет того осередку, який творить нас, по крові чужих, рідними в Бозі.

Ваша стаття (не більше 10 000 знаків) мала б розповісти усім нам про: історію храму та громади, визначні постаті, які до неї належали чи належать, теперішній стан парафії її діяльність та особливості.

Надіслані Вами текстові та фотоматеріали ми розміщуватимемо на інтернет-ресурсах нашої Церкви й публікуватимемо на сторінках журналу. Найоригінальніші статті нагороджуватимуться!!!

Свої нариси та статті прохання надсилати на електронну адресу редакції: patriyarkhat@gmail.com, або на поштову адресу: ПАТРІЯРХАТ» Україна, м. Львів 79000 пл. Св. Юра, 5

Джерело:

Патріархат

Христос Воскрес! - Воскресне Україна!

Христос Воскрес!
Вітаємо всіх відвідувачів нашого парафіяльного блогу
зі світлими Великодніми святами!
Сердечно бажаємо Вам правдивого щастя, міцного здоров`я,
наснаги у носінні щоденних хрестів вслід за Спасителем, а також ВІРИ - НАДІЇ - ЛЮБОВІ!
З повагою і любов`ю катехит парафії Леонід та парафіяни.

28 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ НЕДІЛЯ КВІТНА. ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

28 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ НЕДІЛЯ КВІТНА. ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

28-03-2010
Коротка історія

Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співа ли різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єруса лима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми поміч никами. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані перед - ані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту.

У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спа люють і попелом посипають в середу голови на знак покути.

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

Тропар та кондак

Тропар, глас 1: Спільне воскресення перед твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, тобі, переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.

Слава: Тропар, глас 4: Погребавши себе разом з тобою через хрещення, Христе Боже наш, сподобилися ми безсмертної жизні через твоє воскресення і, заспіву ючи, кличемо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.

І нині: Кондак, глас 6: На престолі на небі, на жереб'яті на землі тебе носять, Христе Боже; ангелів хваління і дітей оспівування прийняв ти; вони кликали до тебе: Благословенний ти, що йдеш Адама призвати.

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 4, 4-9

Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищає всякий ум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі. А наостанку, брати мої, все, що є істинне, що чесне, що праведне, що пречисте, що любе, що доброхвальне, коли яка чеснота, коли яка похвала, це роздумуйте. Чого і навчилися, і прийняли, і почули, і виділи в мені, те творіть, і Бог миру буде з вами.

Євангеліє від Івана 12, 1-18

Перед шістьма днями до Пасхи прийшов Ісус у Витанію, де був Лазар умерлий, що його воскресив з мертвих. Справили Йому там вечерю, і Марта служила, і Лазар був один з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, узявши літру мира нардового, чистого, дорогоцінного, помазала ноги Ісусові й обтерла своїм волоссям ноги Його. Храмина ж наповнилася запахом масти пахучої. Сказав же тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що хотів Його видати: Чому мира цього не було продано за триста динаріїв і не роздано бідним? Сказав же він це не тому, що журився вбогими, але тому, що був злодій і мав калитку і носив те, що вкидали. Сказав же Ісус: Лишіть її, вона зберегла це миро на день Мого похорону. Бо бідних завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. І довідалося багато народу з юдеїв, що Він там, прийшли не тільки ради Ісуса, але щоб і Лазаря побачити, що його воскресив з мертвих. Архиєреї ж врадили, щоб і Лазаря вбити, бо многі його ради відходили від юдеїв й вірували в Ісуса. А на завтрашній день багато народу, що прийшли на празник, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийняли пальмове віття і вийшли Йому назустріч, і кликали, кажучи: Осанна, благословен хто йде в ім'я Господнє, цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська, ось цар твій іде верхи, сидячи на молодім ослі. Цього ж спершу не зрозуміли Його ученики, але, коли Ісус прославився, тоді згадали, що це було писано про Нього і що це вчинили Йому. Свідчив же народ, що був передше з Ним, коли Він Лазаря викликав з гробу і воскресив Його з мертвих. Того ради і зустрів Його народ, бо чули, що Він вчинив це чудо.

Проповідь

Надходить хвилина, коли Ісус Христос має закінчити свою земну місію. Протягом трьох років він ходив по жидівській землі, оздоровляв хворих, воскрешав мертвих, творив багато чудес. В Ньому сповнилося все, що заповідали пророки про Спасителя тисячі років перед тим. 4000 літ гаряче бажали та ждали на Месію, щоб Він їх відкупив. Кликали до Неба: «Боже, відчини нам Небо, зішли Месію». Справді, можна було думати, що вся жидівська земля прийме Його за Свого Царя і Спасителя. Але не так сталось. Правда, Христос мав багато прихильників, бо люди бачили Його чуда та увірували, але і мав багато ворогів між книжниками і фарисеями. Тому що Христос відкривав їх фарисейство та злобу перед людьми. Вони бачили, що нарід іде за Ісусом Христом, шанує та почитає Його і це ще більше оздоблювало їх.

В суботу перед Квітною неділею, Ісус Христос воскресив Лазаря четвертого дня після його смерті, коли вже і тіло померлого розклалося, як це пише Святе Письмо. Тоді ще більше людей увірувало в Нього. Але і збільшилась ненависть фарисеїв, бо весь нарід йшов за Ісусом Христом. Фарисеї тоді зібралися на нараду, як Ісуса Христа убити.

В неділю рано Ісус Христос зі своїми учениками, пустився в дорогу, з Витанії до Єрусалиму. До Єрусалиму також громадно йшов жидівський нарід з цілого краю, щоб у святім місті і в Божім храмі відсвяткувати велике свято «Пасхи». Вони ставили собі шатра за містом, щоб мали де ночувати під час свят. Почувши, що Христос, чудотворець наближається до міста, вийшли Йому назустріч.

Тим часом, апостоли на наказ Ісуса, привели ослятко, на якім ніхто ще не їхав і дали його Ісусові, щоб Він міг тріумфально в'їхати на нім в Єрусалим.

І Ісус в'їжджає урочисто до Єрусалиму, а назустріч Йому виходить велике число людей, між ними і діти з оливними галузками та квітами в руках. А з грудей тисячі вибухає, наче грім, голос радості: «Осанна, благословен грядий». Одушевленню нема меж. Під ноги Месії сипляться квіти та галузки фігових оливних дерев. Радісний нарід скидає зі себе верхню одіж і нею встелює дорогу Спасителеві. Всі веселяться, всі радіють. Тільки один Ісус чогось невеселий. Невеселий, бо Він своєю Всевидючістю читає в їх серцях, серцях народу, цілу нещирість та облуду того оклику: «Осанна», який незадовго переміниться в дикий крик: «Розпни, розпни Його» (Пор. їв. 19. 6-15).

«І як приблизився Ісус, побачивши місто, заплакав над ним» (Лк. 19.41). Ісус Христос, Спаситель світу, Бог неба і землі заплакав над Єрусалимом. Три роки Він їх учив, чуда творив, а вони Його відкинуть. Нині кидали Йому під ноги одежу, а за кілька днів лишуть Його нагим на Хресті між небом і землею. Нині стелили Йому перед ноги сукна, щоб було м'якше Йому ступати, а за кілька днів зідруть з поранених плечей Його присохлу одежу. Нині витинають з дерев пальмові галузки, щоб Його привітати, як царя, а за кілька днів витнуть з тих самих дерев для Нього хрест. Нині раді Його повітати як царя, і царем своїм зробити, а за кілька днів вложать Йому на голову терновий вінець.

Фарисеям не сподобалося, як нарід і навіть діти, вітали Ісуса і співали Йому. Вони приступили до Ісуса і кажуть Йому: «Учителю, скартай своїх учнів і дітей, щоб так тебе не величали, бо таке величання належиться тільки пророкові. Цареві». Христос відповів їм: «Мені, як Богові, це належиться і коли б люди були такі невдячні, такі не закаменілі, і не дали б Мені тої відповідної слави, що Мені належиться, то кажу вам, що каміння, мертва природа, обуриться на це» (Пор. Лк. 19.39-40)

І так урочисто Ісус переїхав вулицями міста аж до самої святині. Тут зліз з осла, та увійшов в храм Божий. У свій храм, бо Він - Месія, Син Божий. А тут, в храмі, Христос знаходить, що люди влаштували собі велику торгівлю. З храму доносилися голоси, не лише людей, але і звірят. Він не міг дивитися на цю зневагу святого місця, не міг знести цієї зневаги, яку тим торгом у храмі наносили люди Богові. Це зневага Божого місця, самого Бога. Взяв Спаситель в руки нагайку і став виганяти торговців, поперевертав їм столи з грішми і сказав: «Мій дім - це дім молитви, а ви зробили його печерою розбійників». Коли вже вигнав торговців з храму, до Спасителя прийшли каліки, сліпі, хворі, і Він оздоровляв їх. В храмі учив до вівторка. Ввечері у вівторок, коли Христос відійшов з храму, більше не вернувся назад до святині. Христос покинув їх.

Так, як вітали Ісуса Христа в Єрусалимі, так і ми повинні вітати Його в нашій церкві. Декотрі можуть заперечити: «Нема серед нас Спасителя, нема Кого вітати». Як то нема? Та Він лишив своє Тіло і Кров, лишив Себе цілого. Той самий Спаситель, що урочисто в'їздив у Єрусалим, перебуває тепер на нашім престолі. Він, Бог Неба і землі, перебуває серед нас у Кивоті та очікує від нас почесті. Тепер щиросердечно скажіть, чи ви віддаєте ту почесть? Чи славите Його, як Він наказав? Він сказав: «Мій дім - це дім молитви» (Пор. Лк. 19.46). Як ви вислуховуєте Службу Божу? Не вистачить прийти до церкви, сісти і цілу годину нічого не робити, тільки дивитися на стіни, нудьгувати і ані слова до Бога не промовити. Не дивно, що декотрі до церкви не хочуть іти. Я сам би не хотів сидіти цілу годину і нічого не робити, тільки сидіти. Моліться - звертайтеся до Вашого Спасителя в Кивоті. Приходьте у церкву на розмову з вашим Богом в Кивоті. Моліться, бо «Мій дім - це дім молитви».

Певно ви обурюєтесь від того невірства, нещирості жидів і облуди того окрику: «Осанна», яким вони вітали Ісуса Христа в Квітну неділю. Це обурення не дивувало б мене, коли б нинішні християни, що краще розуміють справу спасіння, ніж жиди, поступали б інакше.

Але, ні! Ми грішники, що відбули великодню сповідь, впали на коліна перед Богом і просили милосердя, з жалем висповідались і Христос нам простив (постановили рішучу поправу), часто чинять і гірше від тих жидів. Він у Великий піст закликав нас до себе і прийняв до Божого синівства, хоч багато Його заклик проігнорувало. Бо скільки то людей не висповідались, з гріхів не встали, в гріхах готові вмерти. Христос нам дав ласку покаяння, то ж ми повинні бути вдячні Йому за це і користати з неї.

В Святім Причасті ми вітаємо вхід нашого Спасителя до наших сердець словами: «Осанна, слава Цареві, Володареві наших душ», подібно, як і жиди вітали Його в Квітну неділю. А що діється незадовго. Буденні заняття, лихе товариство, різні спокуси зменшують нашу вірність, нашу любов до Спасителя. Серце наше остигає до Нього чимраз більше і ми в кінці падаємо у гріх. «Розпни, розпни Його», - кричимо. Коли спокус не маємо, з нами все добре. Ми добрі християни. Та приходять спокуси і ми забуваємо про Бога. Христос забороняє нам піддаватись на спокуси. А ми однаково гріх цей любимо. Дуже схильні до нього. Приходить хвилина в якій сумніваємося, кого нам вибрати: Христа чи хвилеву приємність. Скільки то, як ті жиди, кажуть: «Геть Христа! На хрест Христа! Кесар - мій цар. Хочу держатись задоволень і розкошів світу. Кров Його нехай спаде на мене, на моє сумління. Христе, не зможеш мені це заборонити. Тебе не хочу». Як часто говоримо це Йому ми, що присягнули Йому на вірність, ми - Його діти, що вітали Його, як Царя, коли приймали Святе Причастя.

Коли ви висповідались, запричастились, то стали Божою Святинею, бо сам Бог перебуває в нас. Сам Христос прийшов до наших сердець і перебуває в них, як у святині. Але сказав Христос: «Мій дім - це дім молитви». Пам'ятайте, що ваше серце має лишитися домом молитви, домом Ісуса Христа! Все це пам'ятайте! Покиньте грішне життя. Встаньте з гробу гріха. Не змінюйте свого храму Божого на гніздо пристрастей гріха, щоб Христос вам не сказав: «Мій дім - це дім молитви, а ви зробили Його гніздом пристрастей грішних і домом злого духа».

Нехай ці благословенні лози, що сьогодні кожен освятить на Службі Божій, будуть для кожного з нас пересторогою перед гріхом. Тримайте лозу в хаті, як пам'ять про Бога. Нехай також пригадує вам нещирість, невірство і зраду жидів. А коли спокуса прийде, подивіться на лозу і скажіть: «Не буду зрадником, невірним подібно до жидів. «Осанна», - кликав я, коли висповідався і запричастився. «Осанна», - буду кликати аж до смерті і «Осанна», - буду співати Христові на віки в Небі». Амінь.

о. Василь Анин
"Сівач", березень 2010 Ч. 3 (126) рік 12


Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

Джерело: www.ugcc.org.ua

ДРУЖНІЙ ЛИСТ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ДО БОГОПОСВЯЧЕНИХ ОСІБ УГКЦ

Преподобні ієромонахи, брати і сестри,

члени спільнот богопосвяченого життя!

На початку цього 2010 року, який проголошений Синодом Єпископів нашої Церкви Роком християнського покликання з особливим наголосом на покликанні до богопосвяченого життя, а особливо у цей день, коли Вселенська Церква звертає увагу, власне, на членів спільнот богопосвяченого життя, бажаю сердечно привітати вас і промовити до вас у цьому листі своє слово. Адже, як вже було згадано у Пастирському посланні до всіх вірних нашої Церкви, опублікованому кілька днів тому, богопосвячені спільноти посідають дуже важливе місце у житті Церкви.

Роздумуючи над станом богопосвяченого життя в Україні, в нашому Верховному Архиєпископстві (але абсолютно не бажаю обмежуватися лише цією територією), на перший погляд видається достатнім розглянути останні 20 років, той час, упродовж якого наші спільноти мали можливість реєструватися та існувати. Однак це не справедливо, бо посвячене Богові життя у чернечому стані сягає своїм корінням тих часів, коли свідчити Христові, особливо в такому стані, було вкрай небезпечно. Йдеться про тих, хто почав свій монаший подвиг ще перед ліквідацією нашої Церкви і передав полум'я богопосвяченого життя наступному поколінню; а також про тих, хто не завагався прийняти Божий поклик у роки переслідування.

Із перших, так би мовити, наших духовних старців, правдоподібно, вже мало живих, можливо, їх залишилося всього декілька осіб. Ми, дорогі у Христі, повинні щиро їм подякувати за те, що вони не відмовилися від свого покликання і, незважаючи на великі труднощі та життєву небезпеку, жили ним і передавали молодшим. Разом з тим, треба належно вшанувати тих, хто вже відійшов у вічність, піти на їхні могили і помолитися.

Стосовно молодших богопосвячених осіб, які прийняли Боже запрошення у часи підпілля, також попри загрозу поплатитися за це життям чи зазнати великих терпінь, то і їм треба висловити велику подяку. Усім вам, дорогі ієромонахи, брати і сестри, низький уклін за вашу відвагу, за вашу готовість піти за голосом Ісуса, навіть тоді, коли це було не менш небезпечно і страшно, як у Його Страсний тиждень.

Хочу привітати також тих, хто вже в останнє 20-річчя вступив до монаших спільнот, долучився до їхнього життя, прийняв це Боже запрошення, може, в зовнішньо далеко сприятливіших обставинах і менш небезпечних, але все ж таки нелегких. Отож, усіх вас, старших і молодших, сердечно вітаю.

З часу легалізації нашої Церкви богопосвячене життя на території України розвивалося та зміцнювалося. Особливо маю на думці останні шість років, упродовж яких наші богопосвячені особи спільними зусиллями проводили конференції і собори, намагаючись краще пізнати зміст та суть свого покликання, розглянути це питання з історичної, а насамперед біблійної та богословської точок зору. Не буду зупинятися на цьому, бо все це зафіксовано у друкованих виданнях, які закликаю вас знову уважно прочитати. Бажаю, радше, поділитися з вами поглядами на певні речі, що стосуються щоденного життя у монастирі.

І Заохочення до чернечого життя

У зверненні до всіх вірних нашої Церкви я старався представити вірним нашої Церкви, її духовенству та мирянам, як ми всі повинні дбати про покликання до богопосвяченого життя. Зокрема там було вказано, що таке життя народжується в родинах, до нього заохочує церковна громада чи парафія, йому сприяє священнослужитель, його підживлюють різні християнські товариства, насамперед молодіжні. Та у цьому листі хотів би звернути увагу саме на ваше завдання у розпізнаванні, плеканні та зміцненні покликань. Йдеться не про рекламу чи пропаганду, а радше про надзвичайно важливе свідчення, яке допомагає душам людей знайти дорогу до монастиря, до здійснення свого покликання як богопосвячених осіб.

Поясню спершу, чому реклама чи пропаганда є недоречною. Пригадую, як у 50-60-х роках минулого століття в одній Церкві у США була розгорнута широка кампанія для заохочення молодих людей, хлопців і дівчат, вступати до монастирів. А відбувалася вона у світський спосіб: у різних публікаціях і виступах представляли, у яких мальовничих місцевостях розташовані монастирі та як зручно в них мешкати, а також що людина, яка вступає до монастиря, може розраховувати на те, що здобуде освіту, зокрема вищу, що побуває у багатьох країнах, наприклад завдяки участі у наукових конференціях, що зможе, і на це тоді дуже звертали увагу, розвиватися як особистість, - одне слово, використовувати покликання до богопосвяченого життя для самореалізації. Внаслідок такої широкої пропаганди монастирі були переповнені, але невдовзі, точніше після Другого Вселенського Ватиканського Собору, вони спорожніли. Заманені до спільнот земними благами, молоді люди розчарувалися. Вони зрозуміли, що суть життя, а особливо богопосвяченого, полягає не у земних благах. На жаль, треба сказати, що ще й сьогодні та Церква в Америці відчуває брак покликань.

Не можна, одначе, заперечувати, що і наша Церква в Україні пережила подібну кризу на початку 90-х років минулого століття. Тоді монастирі відновили свою діяльність і до них почало вступати багато молодих людей. Кількість новиків вимірювалася десятками. Як з'ясувалося, їхньою мотивацією не завжди було справжнє бажання відповісти на Боже запрошення, виконувати Божу волю. Вони часто шукали певних зовнішніх благ, вигоди, безпеки чи захисту, а тому душе швидко відпали. Сьогодні, натомість, до монастирів вступають одиниці. Але це, можливо, краще, бо люди приходять заради Ісуса, а не, як в народі кажуть, задля хліба куса. У наших богопосвячених спільнотах залишаються ті, хто справді відчув бажання служити Богові.

Тепер, дорогі брати і сестри, хотів би докладніше описати спосіб, як заохочувати молоді покликання. Може, хтось думає, що йдеться про особливі методи чи заходи, які допомогли б привести людину до монастиря. Ні! Використання їх було б повторенням помилок минулого. Найкращий, можливо, єдиний спосіб - це приклад вашого життя. Для того щоб виявити красу богопосвяченого життя, потрібно почуватися щасливим у своєму покликанні, - щасливим від того, що можна служити Богові та ближнім у такий спосіб. Ніщо так не відштовхує, не відлякує молоду людину, як нещасна у своєму покликанні богопосвячена особа, яка представляє цей стан як тяжкий хрест, що його вона має нести. Навпаки, якщо молода людина почує щирі слова з вуст богопосвяченої особи, що вона ніколи не пошкодувала через обраний життєвий шлях - це справді є для тої молодої людини переконливим прикладом. Отже, приклад життя богопосвяченої особи дуже важливий і в багатьох випадках вирішальний.

Разом з тим слід наголосити, що богопосвячені спільноти повинні старатися представляти своє життя, свій стан іншим вірним, щоб церковний загал знав і розумів специфіку їхнього покликання. Адже кожне згромадження, кожний чин має свої особливості, своє певне завдання, свій спосіб діяльності всередині нашої громади і здійснення свого релігійного, молитовного життя - свою харизму. Всі спільноти повинні докладати зусиль, щоб вони були відомі не тільки в найближчій околиці, не тільки у певному регіоні, а для великого кола людей. Це потрібно для того, щоб ті, хто відчуває Господнє покликання, розуміли на підставі досвіду і прикладу самих богопосвячених осіб, як виглядає життя у тому стані.

II Час підготовки до чернечого життя

Дотепер ми розглядали різні аспекти того етапу життя людини, яке передує можливому вступу до якогось чину, згромадження чи світського інституту богопосвяченого життя. А тепер хочемо звернути увагу на процес виховання покликань, що відбувається вже всередині певного монастиря. Зазвичай кожна богопосвячена спільнота має свої випробувані та затверджені Церквою правила, за якими вона приймає нових членів. Переважна більшість спільнот має такі ступені: на першому людину називають "гість", на другому - "кандидат", на третьому -"новик", четвертий ступінь відповідає періоду складання тимчасових обітів, а останнім ступенем є зобов'язання залишитися у монастирі на все життя, яке називається періодом після складання вічних обітів, або одержання схими (у монастирях традиційного формату).

У наших богопосвячених спільнотах кожен із цих періодів звичайно має якийсь точно означений час. Однак, на мою думку, під час цього, безумовно тривалого і складного, періоду потрібно виявляти певну гнучкість, тобто не дотримуватися сухо приписаного часу, для прикладу одного року і одного дня. Такі вказівки щодо тривалості краще вживати як мінімальний час, тобто не менше цього періоду. Процес справжньої підготовки до богопосвяченого життя - це не вивчення якихось фактів, не накопичення певної інформації, що ставить собі за мету навчальний заклад (за певну кількість років потрібно набути достатньо знань у певній галузі). Тут йдеться про переродження душі, а це в різних людей забирає різну кількість часу. Тому треба, з одного боку, зважати на припис, побудований на досвіді, а з другого - почуватися настільки вільними, щоб дати можливість кожному дозріти до потрібного рівня. Ми не можемо застосовувати до людини законів механіки, як скажімо, до автомобіля, про якого можемо стверджувати, що за певної швидкості він прибуде до певного пункту за такий-то час або що після певної кількості проїханих кілометрів потребуватиме більшого чи меншого ремонту. Людина - це живе, органічне єство: ми можемо лише припустити, беручи до уваги різні відхилення, за який період у ній відбудуться зміни. Якщо не зважати на ці обставини, то часто стається так, що людина, яка потребує більше часу, або покидає монастир, або залишається нещасливою, недостатньо переміненою, а пізніше немовби містить за цей недостатній розвиток.

Як прикро бачити прохання звільнити когось з вічних обітів. Та інколи цього не можна уникнути, якщо справді в людині не відбулася достатня внутрішня переміна, щоб вповні жити тим ідеалом, до якого вона покликана.

III Місце підготовки до чернечого життя

Багато спільнот мають добрий звичай запрошувати охочих хлопців чи дівчат до монастиря на декілька днів, може навіть на цілий тиждень, щоб ті могли зблизька подивитися на чернече життя, виконуючи денну програму молитви та праці. Якщо ці запрошені молоді люди заявлять про своє бажання пристати до спільноти, тоді їх відсилають до новіціату. Що таке новіціат? Це більша чи менша група кандидатів до чернечого життя, які живуть відокремлено від усіх інших членів згромадження і перебувають під опікою наставника. Вони дотримуються точно приписаний розпорядку дня, який складається із молитви, навчання та праці. Не маю наміру докладно описувати життя в новіціаті, бо всі ви цей період особисто пережили, бажаю лише звернути вашу увагу на певні труднощі, пов'язані з такою, хоч і традиційною, але не вповні виправданою формою підготовки кандидатів.

Новіціат - це невеличка частина монастиря, в якій панує майже ідеальний порядок, кожна хвилина розписана, кожна потреба новика точно передбачена та задоволена. Новіціат можна влучно порівняти з теплицею, де, навіть серед найлютішої зими, ростуть прекрасні квіти. В додатку цією групою опікується і наглядає за нею особа, яка повинна бути ідеальним втіленням всіх монаших чеснот та добрим педагогом. В чому ж тут проблема? У новіціаті бракує контакту з дійсністю. Новик чи новичка, належно закінчивши цей період своєї чернечої формації, вливається у властиве життя монастиря, яке не є так ідеально упорядковане, як в новіціаті, а члени спільноти, як звичайні люди, намагаються розв'язувати проблеми щоденного життя, спілкування, духовного зростання, щоб належно здійснити своє покликання і стати святими. Для пересічної молодої людини перехід із новіціату до властивого монастиря може стати справжнім шоком. Щасливий той, хто здатний це перебороти, але для багатьох наслідки є прикрими, майже трагічними, бо призводять до розчарування. Далеко кращим і більш природним є включення новиків чи новичок до життя монастиря, в якому вони пізнають чернече життя і вчаться долати різні кризи в конкретних, нормальних обставинах, подібно до дітей, які виростають поруч зі своїми батьками та бабусями і дідусями. Такий спосіб одразу відкриває очі на справжні труднощі щоденного життя, гартує дух до боротьби з різного роду кризами та спокусами. Звісно, що і тут повинен бути духовний вчитель, до якого новики можуть завжди звернутися і просити про допомогу.

Така моя пропозиція породжена бажанням, щоб процес внутрішньої переміни, про який було згадано вище, відбувався більш природно та послідовно, без зайвих штучних форм. Прошу над цим поміркувати.

IV Цінність монашого подвигу

У класичній літературі чернече життя часто називають подвигом. Подвиг - це змагання, боротьба задля досягнення певних ідеалів, у випадку християнського чернецтва -радикального сповнення Божих заповідей. Щодо корисності такої боротьби для самої богопосвяченої особи, то вона є зрозумілою, бо це шлях людини до Бога, до святості. Яке ж добро приносить богопосвячене життя християнській спільноті?

Кажемо, що чернече покликання - це Божий дар для спільноти. А якщо він Божий, то дуже цінний. Звернемо увагу лише на один аспект чернечого подвигу, який робить його таким цінним для спільноти. Це свідчення Христові. Значна частина людей, навіть ті, яких ми вважаємо мудрими, досвідченими, думають, що багато із того, що Ісус навчав і заповідав своїм учням як життєвий шлях, є дуже піднесеним, шляхетним, але неможливим для здійснення. Для прикладу, такі люди вважають, що в людських стосунках не можна уникнути суперечок, ненависті, зневаги людських прав. Інший приклад: для доброго життя людині потрібно вельми багато земних благ, а згадана вище можливість почуватися щасливим, незважаючи на будь-які життєві обставини, вважається цілком нереальною.

Богопосвячені особи є живим доказом, що блаженства, про які Господь говорить у своїй Нагірній проповіді, і кожне з яких, на перший погляд, цілком суперечить людському добробуту, насправді є найкращою його запорукою, а терпіння, що було невід'ємною частиною життя Ісуса Христа - це шлях до воскресіння. Багатьом людям така Божа логіка цілком не вкладається в голові, однак свідчення чернечого життя є особливим доказом того, що Божі заповіді не тільки що можливі для виконання, а є також шляхом до внутрішнього миру і джерелом щастя вже на землі. Однак тут обов'язковою умовою є те, що богопосвячена особа цілковито має віддаватися своєму покликанню.

V Місійність у чернечому житті

Слово "місія" вживають у різних значеннях. Узагальнюючи семантичну різноманітність цього поняття, скажу, що це передавання іншим Божої правди і Божих дарів. Це справжнє посланництво: Бог-Отець посилає Сина, а Син посилає апостолів. Останні - це Церква, в якій кожний член має обов'язок ділитися з іншими тими дарами, якими Небесний Отець його обдарував. У тому посланництві важлива роль відведена богопосвяченим особам, ченцям і черницям. Оскільки місійна діяльність може відбуватися у різних формах, кожна спільнота повинна застановлятися, як може ділитися Божими дарами, в монастирі чи поза ним, для віруючих чи невіруючих, в країні чи за її межами. Той, хто не бачить можливості чи потреби такого ділення, є немовби засохлим дерево, що стоїть, але не приносить плоду. Тому прохаю вас, дорогі ченці й черниці, присвятити цьому питанню належну увагу і подумати, як найкраще ваша спільнота може здійснювати таке особливе посланництво.

Заключне слово

Дорогі брати і сестри, ієромонахи, ченці, черниці, які здійснюєте своє богопосвячене життя у законних спільнотах. Це своє слово до вас я назвав дружнім листом, а не пастирським посланням, бажаючи поділитися з вами думками, які можуть стати приводом для дискусії, вимагають серйозного осмислення і які можна прийняти або відкинути. Не хочу вам насаджувати нічого з того, що не є авторитетним навчанням святої Церкви, але звертаюся до вас із пропозиціями, породженими досвідом багатьох спільнот упродовж довгих років існування Церкви. Тому прошу вас серйозно поставитися до вищезгаданих тем. Вони певною мірою перегукуються із тим, що було сказано до загалу нашої Церкви. Це зумовлено моїм бажанням, щоби ви, ті, хто живе богопосвяченим життям, розпочали діалог із церковною громадою. Бо питання покликань, виховання і свідчення, чи навіть місійної діяльності, сьогодні дуже цікавить і турбує нашу Церкву. Тепер ви самі повинні взяти на себе відповідальність, щоби представити себе належно церковній спільноті. Подумайте, в який спосіб це найкраще робити, як підійти до справи так, щоб отримати позитивний відгук, відповідь з боку вірних нашої Церкви, чи то духовенства, чи то мирян. Шукайте способів нав'язати цей контакт, не тільки теоретично, немовби здалеку, а дайте справді відчути церковній спільноті, що ваше існування є надзвичайно важливим. У народі, на загал, вас поважають і напевно бажають вам добра, однак люди мають бути краще поінформованими, вповні переконаними у важливості вашого існування, буття та вашої діяльності.

З такими думками закінчую цей лист і поручаю вас особливій опіці й заступництву тих монахів, які упродовж історії рідного народу і нашої Церкви просвітилися святістю, здійснили своє покликання гідно та прекрасно і навіть своїм мучеництвом довели свою любов до Бога і до ближнього. Однак особливо хочу поручити вас Пресвятій Богородиці, нашій Небесній Матері. Нехай Вона опікується вами, що Вона, звичайно, й робить, як добра Мати. Важливо, щоб ви були свідомі цієї материнської опіки. Я також молюся за вас і бажаю вам многих Божих благодатей.

Благословення Господнє на вас!

Київ, 14 лютого 2010 року Божого,
празник Стрітення Господа і Бога нашого Ісуса Христа
+ ЛЮБОМИР
http://www.osbm.in.ua/ukr/news/488

Побожні файли на рапіді

Аудіо та Бібліо-тека на Рапіді
Християнські аудіокниги:
Старий Заповіт:
П'ятикнижжя, 1_Буття
http://rapidshare.com/files/296330750/1-__.___.mp3
П'ятикнижжя, 2_Вихід
http://rapidshare.com/files/296332963/2-__.____ae.mp3
П'ятикнижжя, 3_Левіт
http://rapidshare.com/files/296334539/3-__._____.mp3
П'ятикнижжя, 4_Чисел
http://rapidshare.com/files/296336911/4-__._____.mp3
П'ятикнижжя, 5_Второзаконня
http://rapidshare.com/files/296328353/5-__.____________.mp3
Новий Заповіт:
Євангеліє Матея:
http://rapidshare.com/files/296345047/Mateya_1-9.mp3
http://rapidshare.com/files/296346474/Mateya_10-28.mp3
Євангеліє Марка:
http://rapidshare.com/files/296344123/Marka_1-9_.mp3
http://rapidshare.com/files/296344604/Marka_10-16_.mp3
Євангеліє Луки:
http://rapidshare.com/files/296342435/Luky_1-9_.mp3
http://rapidshare.com/files/296343575/Luky_10-24_.mp3
Євангеліє Йоана:
http://rapidshare.com/files/296350181/Yoana_1-9_.mp3
http://rapidshare.com/files/296351110/Yoana_10-21_.mp3
Діяння Апостолів:
http://rapidshare.com/files/296339524/Diyannya.1-28_.mp3
Послання Апостола Павла:
До Римлян:
http://rapidshare.com/files/296348510/Rm.mp3
І і ІІ до Коринтян:
http://rapidshare.com/files/296340989/I_Kor.mp3
http://rapidshare.com/files/296341427/II_Kor.mp3
До Галатів:
http://rapidshare.com/files/296340199/Galativ.mp3
До Ефесян:
http://rapidshare.com/files/296339744/Efes.mp3
До Филип'ян:
http://rapidshare.com/files/296339962/Fylyp.mp3
До Колосян:
http://rapidshare.com/files/296341625/Kolos.mp3
І і ІІ до Солунян:
http://rapidshare.com/files/296438861/_-___Solun.mp3
І і ІІ Тимотея:
http://rapidshare.com/files/296431259/_-___Tymot.mp3
До Тита:
http://rapidshare.com/files/296348596/Tyta.mp3
До Филимона:
http://rapidshare.com/files/296339782/Fylymona.mp3
До Євреїв:
http://rapidshare.com/files/296349372/Yevreyiv.mp3
І і ІІ Соборні Послання Апостола Петра:
http://rapidshare.com/files/296351508/_-___Petra.mp3
І, ІІ і ІІІ Соборні Послання Апостола Йоана:
http://rapidshare.com/files/296352367/_-__-____Yoana.mp3
Апостола Якова:
http://rapidshare.com/files/296348796/Yakova.mp3
Апостола Юди:
http://rapidshare.com/files/296351170/Yudy.mp3
Одкровення:
http://rapidshare.com/files/296346943/Odkrovennya_1-9_..mp3
http://rapidshare.com/files/296347605/Odkrovennya_10-22_..mp3

АудіоЛекції та проповіді:
Проповідь на Великдень
http://rapidshare.com/files/296607398/Propovid__na_Velykden_.mp3
Проповіді на Страстний тиждень
http://rapidshare.com/files/296607689/Propovidi_na_Strastnyy_tyzhden_.mp3.zip


Політичні аудіоказки:
http://rapidshare.com/files/296337183/kazka1.mp3
http://rapidshare.com/files/296337247/kazka2.mp3
http://rapidshare.com/files/296337345/kazka3.mp3
http://rapidshare.com/files/296337407/kazka4.mp3
http://rapidshare.com/files/296337474/kazka5.mp3
http://rapidshare.com/files/296337033/kazka6.mp3
http://rapidshare.com/files/296337139/lyakalka.mp3

Аудіогуморески:
Гриць Драпак
http://rapidshare.com/files/296326760/Hryts.Drapak.-.Smiytesya.i.rehochitsya.4._2000_.APE.rar
Федько Халамидник
http://rapidshare.com/files/296353284/fedko-halamidnik.zip
Анатолій Дяченко
http://rapidshare.com/files/296607112/Anatoliy_Dyachenko.mp3
Богдан Бенюк
http://rapidshare.com/files/296607263/Bogdan_Benyuk.mp3
Ігорко Мельник
http://rapidshare.com/files/296876349/Ihorko.Melnyk.mp3
Сашко Лірник
http://rapidshare.com/files/296878886/Lirnyk-Sashko.mp3
Павло Глазовий
http://rapidshare.com/files/296879275/P.Hlazovyy.mp3
Євген Дудар
http://rapidshare.com/files/296879420/Ye.Dudar.to_ua.mp3




Українські пісні
Дударик (новий)
http://rapidshare.com/files/296596470/Dudaryk.mp3
Дударик (старий)
http://rapidshare.com/files/296596675/Dudaryk.star.mp3
Крути
http://rapidshare.com/files/296597616/Kruty.mp3
Ніна Матвієнко
http://rapidshare.com/files/296599627/Nina.Matviyenko_-_The.Best.mp3
Різдвяна балада
http://rapidshare.com/files/296599708/Rizdvyana.balada.mp3
Концерт до 100-річчя з Дня народження Провідника ОУН Степана Бандери
http://rapidshare.com/files/296601899/S.Banderi-100.mp3
Стрілецькі пісні
http://rapidshare.com/files/296605348/Striletski.mp3
Сурми звитяги
http://rapidshare.com/files/296606723/Surmy.zvytyahy.mp3
Аудіо-Україна. Музичний концерт
http://rapidshare.com/files/296594754/audio-Ukraine_music.mp3




Електронні книги
Християнська література:
Митрополит Андрей Шептицький. Як будувати рідну хату
http://rapidshare.com/files/296320778/A.Sheptytsryy_Yak_buduvaty.PDF
Берестейська Унія
http://rapidshare.com/files/296320804/Beresteyska_uniya.PDF
Деструктивні секти
http://rapidshare.com/files/296319384/Destruktyvni_sekty.pdf
Екуменізм
http://rapidshare.com/files/296319394/Ekumenizm.PDF
Фома Кемпийский
http://rapidshare.com/files/296319450/Foma_Kempiyskiy.pdf
Історія християнства в Україні
http://rapidshare.com/files/296319489/Istoriya_khrystyyanstva_v_Ukrayini.pdf
Хресна дорога
http://rapidshare.com/files/296322316/Khresna_doroha.PDF
Владика Андрій Сапеляк. Христос - Небесний Хліб
http://rapidshare.com/files/296320884/Khrystos_Nebesnyy_khlib.PDF
Легенда інквізиції
http://rapidshare.com/files/296319497/Lehenda_inkvizytsiyi.PDF
Микола Гоголь. Пояснення Божественної Літургії
http://rapidshare.com/files/296321432/M.Hohol.Liturhiya.PDF
Малий требник
http://rapidshare.com/files/296319505/Malyy_trebnyk.pdf
Подружнє право
http://rapidshare.com/files/296321613/Podruzhnye_pravo.PDF
Радіо _Воскресіння_
http://rapidshare.com/files/296321665/Radio_Voskresinnya.pdf
Рух чистих сердець
http://rapidshare.com/files/296321826/Ruh_chystyh_serdets_UGCC.ukr_.pdf
Щоденні молитви
http://rapidshare.com/files/296319659/Shchodenni_molytvy.pdf
Святий Шарбель
http://rapidshare.com/files/296319673/Sv.Sharbel.pdf
Святий мученик Партеній
http://rapidshare.com/files/296321745/Sv.much.Parteniy.PDF
Свята Літургія
http://rapidshare.com/files/296319069/Svyata_Liturhiya.pdf
Все для молитви на вервиці
http://rapidshare.com/files/296319152/Vse_dlya_molytvy_Vervytsi.pdf
Виховні дороговкази
http://rapidshare.com/files/296321803/Vykhovni_dorohovkazy.PDF
Непорочне зачаття Пречистої Діви Марії
http://rapidshare.com/files/296319218/Zachattya_Bohorodytsi.pdf
Божественна Літургія
http://rapidshare.com/files/296319350/bozestvenna_liturgija.pdf
Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ)
http://rapidshare.com/files/296320294/kksc.pdf
Поученння Святого Володимира Великого
http://rapidshare.com/files/296321813/pouchennya.Sv.Vol.Velykogo.pdf
Появи і послання українських покійних владик та інших святих
http://rapidshare.com/files/294747976/poyavy_ukr._pokiynykh_vladyk.djvu.zip
Молимося вервицю
http://rapidshare.com/files/300022180/Molymosya_vervytsyu.djvu
Матері у молитві
http://rapidshare.com/files/300108446/Materi_u_molytvi.rar
Партитури для церковного хору
http://rapidshare.com/files/297443597/Partytury_dlya_tserkovnoho_khoru.7z
Український стигматик Степан Навроцький (о.І.Цар)
http://rapidshare.com/files/298608536/Stygm.S.Navrotskyy.PDF
Отець Ігор Цар. Від знищення обряду до знищення Церкви і народу
http://rapidshare.com/files/298617680/Vid_znyshchennya_obryadu.zip
Вигнання бісів (екзорцизми)
http://rapidshare.com/files/300023416/Vygnannya_bisiv.pdf
Взірець доброї сповіді
http://rapidshare.com/files/298213325/Vzirets__dobroyi_spovidi__-4.1.pdf
Церковний календар 2010 р.Б.
http://rapidshare.com/files/313077355/kalendar-2010.djvu
Християнський часопис "Голос живої вервиці" 2,11-2009
http://rapidshare.com/files/315261994/Golos_zhyvoyi_Vervytsi-2_11-2009.djvu



Українська література:
Іван Кривуцький
http://rapidshare.com/files/296320847/I.Kryvutskyy.PDF
Історія нескорених
http://rapidshare.com/files/296320251/Istoriya_neskorenykh.pdf
Олег-Кандиба Ольжич
http://rapidshare.com/files/296319613/Oleh_Ol_zhych.pdf
Провід козацтва (козацька старшина) XVIIст.
http://rapidshare.com/files/296319654/Provid_kozatstva-_VII.pdf
Спогади про УПА
http://rapidshare.com/files/296321692/Spogady_pro_UPA.PDF
За нашу і вашу свободу
http://rapidshare.com/files/296319157/Za_nashu_i_vashu_svobodu.pdf
Голодомор у м. Києві
http://rapidshare.com/files/296319890/golod_in_kyiv.pdf
Холодний яр
http://rapidshare.com/files/296319941/holodniy_yar.pdf
Павло Штепа. Московство
http://rapidshare.com/files/296319580/moskovstvo.pdf
Сталінським курсом
http://rapidshare.com/files/296320621/stalin_course.pdf
Кобзар
http://rapidshare.com/files/300108057/Kobzar.rar
Кобзар (1985р.)
http://rapidshare.com/files/300107660/Kobzar_1985r.pdf
Колядки та щедрівки
http://rapidshare.com/files/300113578/Koliadky-Schedrivky.djvu
Мишо. Історія хрестових походів
http://rapidshare.com/files/300112582/Mysho.Istoriya_khrestovykh_pokhodiv.rar
Степан Бандера. Перспективи української революції
http://rapidshare.com/files/297473782/S.BANDERA.Perspektyvy_ukr.revolutsiyi.pdf
Іван Багряний. Сад Гетсиманський (1ч.)
http://rapidshare.com/files/300111759/Sad-hetsymanskyi1.pdf
Іван Багряний. Сад Гетсиманський (2ч.)
http://rapidshare.com/files/300111946/Sad-hetsymanskyi2.pdf
Іван Багряний. Сад Гетсиманський (3ч.)
http://rapidshare.com/files/300112353/Sad-hetsymanskyi3.pdf
Іван Багряний. Сад Гетсиманський (4ч.)
http://rapidshare.com/files/300112510/Sad-hetsymanskyi4.pdf
Французький генерал Шарль де Голь про УПА
http://rapidshare.com/files/300023399/Sharl_de_Goll.pdf
Степан Бандера. Людина і міф
http://rapidshare.com/files/300104217/Stepan_Bandera_lyudina_i_mif.rar
Євген Коновалець - перший Провідник ОУН
http://rapidshare.com/files/300106026/Yevgtn_Konovalets.PDF
Йосип (Джузеппе) Москаті - лікар від Бога
http://rapidshare.com/files/300023437/Yosyp_Dzhuzeppe__Moskati.pdf
о.Ігор Цар. За що ми любимо Степана Бандеру
http://rapidshare.com/files/298445971/Za_shcho_my_lyubymo_Banderu.zip
Ю. Андрухович. Дванадцять обручів
http://rapidshare.com/files/300122868/andruhovich_dvanadcyat_obruchiv.rtf.zip
Націоналізм
http://rapidshare.com/files/300106080/nationalism.zip
Ю. Винничук. Легенди міста Лева
http://rapidshare.com/files/300119441/vinnichuk_yurii_legendi_lvova.rtf.zip
Жуковський. Задачник
http://rapidshare.com/files/300116867/zhukovskyi_zadachnik.rar



Журнали:
Журнал _Вісник_ за 2007 р.
http://rapidshare.com/files/296319143/Visnyk_2007.UGCC.pdf
Журнал _Авжеж_
http://rapidshare.com/files/296319256/Zhurnal_AVZhEZh.pdf


Словники:
Флеш
http://rapidshare.com/files/296319413/Flash.pdf
Україно-англійський словник програмування та інтернету
http://rapidshare.com/files/300116573/En-Uk_Programming_and_Internet_Dic_2005.djvu
Короткий словник українських жаргонних слів
http://rapidshare.com/files/300119364/Korotkyi_slovnyk_ukr_zhargonu_300dpi_2003_OCR.djvu
Український правопис (2007р.)
http://rapidshare.com/files/300110371/Pravopys_2007_OCR.djvu
Самовчитель англійської мови для ПК
http://rapidshare.com/files/300111527/Samovchytel_eng.dla_PK..djvu
Щоденник Тараса Шевченка
http://rapidshare.com/files/297444888/Schodennyk_T.Shevchenka.zip


Агіографічний словник:
http://rapidshare.com/files/296319269/Ahiohraf.slovar.pdf
? Statutes-ukrainian
http://rapidshare.com/files/296320696/Statutes-ukrainian.pdf
Аркушин. Словник Західно-Поліських говірок
http://rapidshare.com/files/296592228/Arkushyn_Slovnyk_zakhidnopoliskykh_hovirok_tom1_2000_OCR.djvu
http://rapidshare.com/files/296592370/Arkushyn_Slovnyk_zakhidnopoliskykh_hovirok_tom2_2000_OCR.djvu


Аудіокниги:
Ю. Андрухович. Московіада (1-14розд.)
http://rapidshare.com/files/297317210/U.Andrukhovych.Moskoviada.Rozdil_1-14.zip
Ю. Андрухович. Московіада (15-22розд.)
http://rapidshare.com/files/297321977/U.Andrukhovych.Moskoviada.Rozdil_15-22.zip
Ю. Андрухович. Московіада (23-28розд.)
http://rapidshare.com/files/297324544/U.Andrukhovych.Moskoviada.Rozdil_23-28.zip
Ю. Краснощок. Гільйотина для маршалів
http://rapidshare.com/files/297304515/Yuriy.Karasnoschok.-.Giljotyna.dlja.marshaliv.rar




Дитячі аудіовіршики та казки:
Абабагаламага
http://rapidshare.com/files/296887388/ababagalamaga.zip
Співочі птахи (аудіозапис співу)
http://rapidshare.com/files/296883954/spiv_ptahiv.rar


Відео:
Документальні укр.фільми:
Місто Чернівці
http://rapidshare.com/files/298309940/512_Chernivtsi.wmv
УкрМузКоктейль
http://rapidshare.com/files/298311106/512_MusKokteil.wmv
Парки міста Львова
http://rapidshare.com/files/298428451/512_ParkyLvova.wmv
Свіржський замок
http://rapidshare.com/files/298428651/512_svirzhskyiZamok.wmv
Укр.пісні 70-х років
http://rapidshare.com/files/298311838/768_pisni70x.wmv
Йосафат Кунцевич - Апостол єдності і віри
http://rapidshare.com/files/297699606/Apostol_yednosti_i_viry.avi
Сучасна Білорусь
http://rapidshare.com/files/297470208/Belarus_FILM.avi
Чорнобиль - Глухоманія
http://rapidshare.com/files/298316510/Chornobyl.Hlukhomaniya.wmv
Великий князь України-Русі Данило Галицький
http://rapidshare.com/files/298307795/DanyloHalytskiy.wmv
Історія новорічної ялинки (кат України Постистишев і К)
http://rapidshare.com/files/298303440/Istoria_novorichnoyi_yalynku.avi
Славетний Гетьман України - Іван Мазепа
http://rapidshare.com/files/298307174/Ivan_Mazepa_UkrainaTV.wmv
Хресна дорога України (Події 1990-91рр)
http://rapidshare.com/files/298232897/Khresna_doroha.avi
Леся Українка
http://rapidshare.com/files/298322018/LesiaUkrainka.wmv
Людське життя - головне диво
http://rapidshare.com/files/298221282/Lyudske_zhyttya_holovne_dyvo_UGCC_.avi
Михайло Коцюбинський
http://rapidshare.com/files/298428310/MykhailoKotsiubynskyi.wmv
Посвята (про Митрополита Андрея та Патрарха Йосипа Сліпого)
http://rapidshare.com/files/298245760/Posvjata.avi
Свято Покрови Пресвятої Богородиці. Київ. 14.10.2009 р. Б.
http://rapidshare.com/files/308400856/Pokrovy_14_10_2009.wmv
Митрополит Андрей Шептицький
http://rapidshare.com/files/298307695/Sheptytskyi_Andrey.wmv
Тарас Шевченко
http://rapidshare.com/files/298428871/Shevcehko.wmv
Східне Поділля
http://rapidshare.com/files/298324949/Skhidne_Podillya.wmv
Унівська Лавра
http://rapidshare.com/files/298300605/UNIVS_KA_LAVRA.avi
Україна. Мури на Кременці
http://rapidshare.com/files/298308699/Ukraine_mury_na_Krementsi.wmv
Архиєрейська Літургія у Львівській тюрмі ВТК-48 (за участю ювіляра о. Ігоря Царя та Архиєпископа Львіського владики Ігоря Возняка)
http://rapidshare.com/files/297374555/VTK-48.o.I.Tsar.avi
Знайте на що ви йдете (Церква проти дітовбивства)
http://rapidshare.com/files/297425234/Znayte__na_shcho_vy_ydete.avi
Фестиваль укр.пісні
http://rapidshare.com/files/298308035/_512Festyval.wmv
Олена Теліга
http://rapidshare.com/files/298428501/_OlenaTeliha.wmv
Німий крик (проти абортів)
http://rapidshare.com/files/297428641/krik.avi
Підгорецький замок
http://rapidshare.com/files/298309149/pidhoretskyi.wmv
Світлове шоу Гофта у м. Львові
http://rapidshare.com/files/308443429/shou_goffa.wmv
Україна
http://rapidshare.com/files/298428936/ukraine_promotion.wmv
Україна. Тарасова Гора
http://rapidshare.com/files/298301247/ukraine_tarasovaHora.avi
Український документальний фільм "МИ"
http://rapidshare.com/files/314951719/We.part-1.avi.zip.zip
http://rapidshare.com/files/314955205/We.part-2.avi.zip


Свіжозалиті на Рапіді:
http://rapidshare.com/files/316195598/512Gradoli_Lysenko.wmv
http://rapidshare.com/files/316198162/MykolaLysenko-3.wmv
http://rapidshare.com/files/316600219/512_CartoonLionHare.wmv
http://rapidshare.com/files/316189230/768_oblychiaSvobody.wmv
http://rapidshare.com/files/316577153/Andrey_Sheptytskiy.wmv_part-1.zip.zip
http://rapidshare.com/files/316580071/Andrey_Sheptytskiy.wmv_part-2_kl._covers.zip.zip
http://rapidshare.com/files/316194169/Golodomor_28_11_2009.wmv
http://rapidshare.com/files/316183978/Golos_zhyvoyi_Vervytsi-2_11-2009.djvu
http://rapidshare.com/files/316563609/Ivan_Franko.wmv
http://rapidshare.com/files/316183796/Na_chest_Otsya_Pio.djvu
http://rapidshare.com/files/308400856/Pokrovy_14_10_2009.wmv
http://rapidshare.com/files/316566357/Skriabin_k1_29_11_2009_1.wmv
http://rapidshare.com/files/316184424/Smishynky_veselynky.djvu
http://rapidshare.com/files/313367147/U_pam_yat__pro_zahyblykh_u__Brodivs_komu_kotli_.avi.avi
http://rapidshare.com/files/316190171/Ukraina_18_09_2009.wmv
http://rapidshare.com/files/316183994/Univskyy_prochanyn__4_7-2009_.djvu
http://rapidshare.com/files/316588545/V.Ivasiuk.Zhyttya_obirvana_struna_part-1.wmv.zip.zip
http://rapidshare.com/files/316592674/V.Ivasiuk.Zhyttya_obirvana_struna_part-2_kl._covers.wmv.zip.zip
http://rapidshare.com/files/314951719/We.part-1.avi.zip.zip
http://rapidshare.com/files/314955205/We.part-2.avi.zip
http://rapidshare.com/files/316560843/WeekendUkraine_28_11_2009.wmv
http://rapidshare.com/files/316599253/cartoon_prostoTak.wmv
http://rapidshare.com/files/316184582/evangelski_prytchi.djvu
http://rapidshare.com/files/315731455/fragment_propovidi_L.Guzara_synod_2009.mp3
http://rapidshare.com/files/316559545/hra_doli.wmv
http://rapidshare.com/files/313077355/kalendar-2010.djvu
http://rapidshare.com/files/316184767/nova-radist-stala-130409.djvu
http://rapidshare.com/files/308443429/shou_goffa.wmv
http://rapidshare.com/files/316565171/vyhidni.wmv
http://rapidshare.com/files/316184967/za_soncem_hmaronka161109.djvu
http://rapidshare.com/files/313352799/zh-l_s_vach_11.2009.djvu

Художній фільм "Ключі від Царства Небесного"
http://rapidshare.com/files/318844450/1_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318846605/2_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318848893/3_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318851145/4_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318853469/5_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318855769/6_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318857947/7_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318860287/8_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo.zip
http://rapidshare.com/files/318862048/9_klyuchi_vid_tsarstva_nebesnogo_kl._covers.zip

http://rapidshare.com/files/318564600/Analiz_sekty_Vir.ostanok_.pdf
http://rapidshare.com/files/318564716/Audytoriya.03.08.pdf
http://rapidshare.com/files/318698118/Borotba_kozhnogo_cholovika.pdf
http://rapidshare.com/files/318564807/Natsiya_i_Derzhava_KUN_.nomer-192.pdf
http://rapidshare.com/files/318565130/Natsiya_i_Derzhava_KUN_.nomer_2007_7.pdf
http://rapidshare.com/files/318564582/Pisni_na_Mykolaya_ta_Rizdvo.mp3.zip
http://rapidshare.com/files/318698124/Pryvitannya_z_Dnem_narodzhennya-1.pdf
http://rapidshare.com/files/318565176/Riznovydy_tradytsiynogo_odyagu.pdf
http://rapidshare.com/files/318565499/S.BANDERA.Perspektyvy_ukr.revolutsiyi.pdf
http://rapidshare.com/files/318565581/Stygm.S.Navrotskyy.PDF
http://rapidshare.com/files/320188340/The_Witness_at_your_door.zip
http://rapidshare.com/files/318565600/Vzirets__dobroyi_spovidi__-4.1.pdf
http://rapidshare.com/files/318565619/Yevgtn_Malanyuk.Malorosiystvo.pdf
http://rapidshare.com/files/318565634/Yosyp_Slipyy.Zapovit.pdf

Мультфільм про "Становлення та охорона репродуктивної здатності дівчаток"
http://rapidshare.com/files/319547019/girl_01.avi
http://rapidshare.com/files/319551784/girl_02.avi
http://rapidshare.com/files/319555468/girl_03.avi
http://rapidshare.com/files/319558390/girl_04.avi

http://rapidshare.com/files/318703251/istoriya_sekty_svidkiv_Yegova.pdf

13-ть серій док.фільму "Недоторкані" про бидлоеліту України
http://rapidshare.com/files/320481832/nedotorkani1_.avi
http://rapidshare.com/files/320482662/nedotorkani_2_.avi
http://rapidshare.com/files/320483440/nedotorkani_3_.avi
http://rapidshare.com/files/320484231/nedotorkani_4_.avi
http://rapidshare.com/files/320485101/nedotorkani_5_.avi
http://rapidshare.com/files/320486032/nedotorkani_6_.avi
http://rapidshare.com/files/320486902/nedotorkani_7_.avi
http://rapidshare.com/files/320487648/nedotorkani_8_.avi
http://rapidshare.com/files/320488444/nedotorkani_9_.avi
http://rapidshare.com/files/320489261/nedotorkani_10_.avi
http://rapidshare.com/files/320490020/nedotorkani_11_.avi
http://rapidshare.com/files/320490830/nedotorkani_12_.avi
http://rapidshare.com/files/320491543/nedotorkani_13_.avi

http://rapidshare.com/files/318565790/zh-l_Piznay_pravdu__2005_.pdf
http://rapidshare.com/files/318566329/zh-l_Ukraiyna.9__1936_._2000.pdf

22 грудня 2009 року. Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною 22 грудня 2009 року

Коротка історія

Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.

Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 22 (9) грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході.

Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.

Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Блаженної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

Про ікону

Сутністю Бога Ізраїля є те, що Він - "живий" і дає життя (див. Євр. 3, 12). Він створив людину на свій образ і подобу, теж "живим створінням", і дав їй дар бути носієм цього життя, "чоловіком і жінкою сотворив їх" (Бут. 1, 27), закладаючи цим основи шлюбу. Єва була названа матір'ю всіх живих (див. Бут. 3, 20).

Але після перших, сповнених світлом оповідей Буття історія Ізраїля постає перед нашими очима як безперервне вигублення життя, як сумне панування смерті. І все ж у цій безодні знищення праведники Старого Завіту вірили в Бога, а отже, надіялися на життя. Продовження роду через шлюб, заснований Богом в Раю, вважається у Біблії святим. Зустріч двох людей утворює ланку в довгій низці поколінь, які не повинні вироджуватись аж до зустрічі з Тим, Хто з'явиться на землі як Даруватель вічного життя.

Отож в шлюбі, яким він постає у біблійній традиції, можна виділити два паралельні аспекти: очікування повного, вічного життя, провісником якого є подружня любов, і водночас продовження життя. Даром, одержаним від Бога, можна насолоджуватись лише у вірі, в обітниці. Ті Отці Церкви, які більш докладно говорять про це, наприклад, св. Йоан Золотоустий, чудовим способом показують зв'язок між святим шлюбом та дівицтвом. Основою священного союзу між чоловіком і жінкою повинна бути любов, як участь у божественній любові. Це - жива сила. Вважаючи, що ці обітниці вже виконані в Христі та в новому Законі, східні Отці залишили нам небагато повчань щодо святості шлюбу. Це, зрештою, цілком зрозуміло, адже подібні твори походять здебільшого з чернечого середовища. У цьому розумінні дівицтво не постає як протилежність шлюбові, воно є есхатологічним сповненням шлюбного союзу. Людина дівична є людиною цілісною, людиною, яка досягла есхатологічного стану, в якій здійснилася любов Бога. Непорочною є та людина, яка в любові Бога долає тріщину гріха. Згідно зі св. Йоаном, любов між чоловіком та жінкою дана людині, для того, щоби те, що за природою є двома, могло стати з любові одним.

Людська любов є єдиною здатністю людини, піднятою до гідності святого таїнства. Це означає, що вона кульмінує у повноті дівицтва. Справді, плодом шлюбу Йоакима та Анни є Діва Марія. Дівицтво, таким чином, є для людини метою, яку треба досягти, а не чимось, що треба оберігати. У наші часи цю думку дуже виразно розвинув Володимир Соловйов.

Якщо взяти до уваги ці міркування, ікона "Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною" - батьків Пречистої Діви - набуває глибокого значення. Св. Йоаким та св. Анна є останніми представниками старозавітної духовності. Саме від них народиться найкраща квітка нового Закону - Богородиця.

У цьому контексті можемо також зрозуміти, чому на іконах не знайти сцен, де підкреслено любов між чоловіком та жінкою (за винятком тих випадків, коли на іконах св. Йоаким та св. Анна зображені в обіймах один одного). Постаті святих на іконах говорять про есхатологічну досконалість. Отже, до дівичої досконалості дійшли й ті, хто був одружений. Сцена несе атмосферу райського спокою, звичну для східних ікон. Відчувається символічна цінність цього союзу між двома людьми: те, що очікується, вже близько.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну, ви­слухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати їй: Радуйся, благодатна, Господь з тобою.

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово.

Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 22-31

Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого від вільної. Та той, що від рабині, народився за тілом, той, що від вільної - за обітницею. Це має інше значення: ті дві жінки - це два завіти; один з гори Синаю, що родить рабів, це - Агар. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зі своїми дітьми. Але вишній Єрусалим, вільний, він мати всім нам. Написано бо: Веселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук пологів не знала, бо в покинутої більше дітей, ніж у заміжньої. Ми ж, брати, як Ісаак, є діти обітниці. Та як тоді той, що народився за тілом, переслідував того, що народився за духом, так і тепер. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує зі сином вільної. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

Євангеліє від Луки 8, 16-21

Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Прийшли до Нього мати Його і брати, та через народ не могли до Нього приступити. Йому сказали: Мати Твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з Тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати Моя і брати Мої - це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Проповідь

Різдво Пресвятої Богородиці святкуємо кожного року 21 вересня, а її зачаття у лоні матері, св. Анни, 22 грудня. І сьогодні, 22 грудня, здійснюємо у наших церквах, а ще більше у наших душах пам'ять цього історичного свята. Маємо нагоду пригадати, про святу Анну та її чоловіка святого Йоакима. Очевидно, що пам'ять про них тому так сильно живе у серцях нашого народу, бо вони батьки Пресвятої Богородиці, що з неї народився Спаситель світу, Ісус Христос. Батько Пречистої Діви Марії походив з роду царя Давида, а мати, свята Анна, була дочкою священика Матана. Заодно, свята Анна була тіткою святої Єлизавети, матері святого Івана Хрестителя. Вона також походила із покоління Леві, з роду первосвященика Арона та царя Давида. Ім'я Анна означає ласка, миловидність. Такі відомості ми довідуємося із передання, котре зберігалося між народом і дійшло у певних книгах до наших днів. Відомо про велику побожність цього святого подружжя, про їхнє милосердя та щедрість для святині й потребуючих людей. Одне, що не складалося - брак потомства. Це у свій спосіб тяжіло над ними, що виявлялося певною погордою для них з боку невихованих людей. Звичайно, що це приносило їм терпіння, але вони мужньо зносили всяку зневагу, тому що довіряли своє життя Богові. Це було святе сімейство, що жили у злагоді між собою та у великій довірі до Господа. Вони знали писання із святих книг. Були свідомі життя великих історичних персонажів, одні з котрих довіряли Богові до кінця, як патріарх Авраам, інші чинили бунт, такими були Датан, Авірам та Корах (див. Чис. 16). Різних постатей знайдемо в історії життя людського роду: відданих Богу до останнього подиху та противників Господа, що нарікали на мудре Боже Провидіння. Для вірних Богові, це закінчувалося завжди благословенням, хоч можливо не завжди вигідним життям на землі. Для невірних Господу, їхнє життя могло видаватися певними перемогами й життям у достатках на землі, але разом взяте - хто Богу противиться стягає на себе вічну кару.

Батьки святої Марії були побожними людьми, плекали молитву й не прив'язувалися до немалого багатства, котре посідали. На Утрені сьогоднішнього свята проказуємо таку молитву: «Анна молитву принесла до Бога і зачала в утробі Пречисту, яка прийняла безмужно невмістиме Слово; і благим своїм Дитям, Анно, всіх нас благодаттю наповнила ти» (Утреня Зачаття Анни, пісня 3). Життям святих родичів була молитва, в котрій вони освячувалися, черпали силу до терпіння, вчилися прощати, бути щедрими покірними, простими людьми. Тому й ми присвятімо хоч трохи часу, щоб роздумувати про молитву. Бо навіть Син Божий часто молився і не тому, що цього потребував - він Бог. Його бажанням було навчити нас молитися до його Небесного Отця. «І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті» (Мт. 14,23а). Ця цитата Євангелії від Матея може стати відповіддю для тих християн, котрі ставлять під сумнів потребу молитви. Ісус молився. Чи це не є найголовнішим аргументом? Його молитва була єднанням в любові з Отцем і Святим Духом. Ми можемо тільки уявити наскільки прекрасною і надзвичайною була молитва Ісуса. Вона була настільки захоплюючою, що апостоли одного разу попросили його, щоб він навчив їх молитись. Тоді Ісус навчив їх молитву «Отче наш». Так як Бог є незмінним, вчора і сьогодні той самий, то і ми можемо підійти до Ісуса і попросити, щоб навчив нас молитись. Для Ісуса з'єднання з Отцем є найбільшим відпочинком. Ми також можемо сміливо бажати цього. Хтось може сказати, що молитва - прерогатива духовних осіб, а ми і так маємо багато справ, клопотів, на молитву не вистачає часу. Але хіба тільки духовні особи потребують спасіння? «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться», повчає апостол (Рм. 10,13).

Бог сотворив усіх нас такими, що потребуємо відпочинку, їжі, сну. Він знає про наші життєві клопоти, отже не думаймо, що він нічого не розуміє в наших щоденних турботах. Ми - творіння його рук. Тому знає нас і знає, що ми, крім того всього потребуємо духовної їжі та одягу, інакше наш дух стане мертвим. Є багато причин, через котрі молитва може не вдаватись: брак місця, часу, багато шуму, важко розпочати, нудно від молитви, фізична втома, неохота. Потрібно розібратись, що насправді нам заважає і усувати ті причини, котрі залежать безпосередньо від нас. Можемо говорити, що не молимось, бо до тепер нічого за це не отримали. Св. Августин говорив, що молитва не вислухана Богом в тих випадках, коли погано молимось, коли просимо про щось недобре, або самі є злими.

Може бути побожне виправдання відмови молитви, що молитва - це дар, котрого ми не отримали від Бога, цей дар не для всіх, але для вибраних. І таке судження помилкове. Насправді, молитва - це боротьба з нашими людськими слабостями і спокусами. Коли не молимось допомагаємо спокуснику, бо він опирається на наші слабкості. Спостерігаємо, що скільки не стараємось, нічого не виходить, завжди одне і те саме: велике розсіяння, велика кількість зайвих думок. Розчаровуємося? Але вже те, що ми боролись із цим є добром. Не варто непокоїтись. Якщо виникає багато перешкод, значить ми на правильному шляху. Навіть самі найпобожніші справи не повинні замінити молитву. Зустріч з Богом має відбутись за будь-яких обставин. Вона занадто дорогоцінна, щоб нею нехтувати.

Молитва може стати обтяжливим обов'язком і викликати розчарування; коли не відкрита жива сила молитви, не відбувається зустріч із Ісусом. Коли важко молитись усно, можна роздумувати над якимсь уривком із Євангелії, завжди можна споглядати Бога. Буває час, коли ми знесилені, бракує слів, думок, пробуймо не промовляти автоматично завчений текст молитви, а побути в мовчанці, споглядати Бога. Це - час без особливо побожних слів і думок, просто перебувати у присутності Бога. Йому не потрібна велика кількість бездумних слів, навіть, якщо це молитва з молитовника. Господь очікує на щире відкрите серце, котре має багато прагнень, але погоджує їх із волею Бога.

В молитві черпаємо силу, щоб бути справжніми християнами, щоб жити духовно, а не тілесно. Пам'ятаймо, що Бог є дух, тому знаходиться завжди близько нас. Він має силу зміцнювати нас, наші родини, цілий світ... Святий апостол Павло закликає: «Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили» (Еф. 6,10). Ми згадували про терпіння святих Йоакима та Анни, котрі не зламалися у молитві та довірі до Бога, але витривали, молилися і Господь послав їм дитя Марію, що стала Матір'ю Сина Божого.

Дорогі, брати й сестри, ми повинні наповнювати свій розум роздумуваннями про Бога, щоб не дати йому можливості наповнитись злими думками, а таким чином руйнується й робота диявола. Хай пресвята, пречиста, пренепорочна наша мати Марія виблагає нам духа молитви та Господнього благословення, щоб в такому стані ми витривали усе життя. Подякуймо Богові за великий дар для нас: Пресвяту Богородицю та будьмо вдячні також, за її святих батьків. Маріє, наша Мати, рятуй нас від всякої біди та горя!

+ Ігор (Возьняк)
22.12.2008

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною.

http://www.ugcc.org.ua/999.0.html?&L=0

http://preobrazhennja.org.ua/

Найменування ГНІХ

14 січня 2009 року

Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської.

• Коротка історія свята

• Тропар та кондак

• Празничний Апостол

• Євангеліє

• Проповідь

Коротка історія празника Обрізання ГНІХ

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імени. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов'язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. Цю подію святкуємо першого січня. Звичай обрізувати дітей чоловічої статі є дуже старою практикою багатьох народів Сходу. Обрізання звичайно відбувалося у віці дозрівання хлопців і вважалося символом їхньої зрілости. В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо: "Сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп'я, у ваших поколіннях" (17, 9-12). Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва, що випадав якраз на Новий рік. На Сході празник Обрізання став загальним десь у VІІІ-ІХ сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого. Святий Андрій Критський (VIII ст.) має проповідь на празник Обрізання і святого Василія Великого.

Про св. Василія Великого

Першого січня, на початку року, наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, героїчної любови до Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу. Знаменна прикмета святого Василія як архипастиря — це безстрашність у визнаванні й обороні святої віри. В його часи єретики-аріяни люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валент (364-379), охрещений аріянським єпископом, став завзятим апостолом аріянізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних лише Василій зважився стати перед самим цісарем. Історики описали зустріч святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, як Валент, запеклий аріянин наказав спалити разом з кораблем 88 священиків. Модест кличе святого Василія до себе і приймає його гордо й зухвало. Він навіть не звертається до нього як до єпископа. Кричить на святого Василія і погрожує йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак, звітуючи цісареві Валентові про свою розмову з Василієм, сказав: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і стійкий перед усякими переконуваннями". І цісар залишив святого Василія у спокої. Святий Василій ревний апостол живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирин, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій — це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух". Вогненний стовп — це символ його геройської любови до Бога і ближнього. Він став символом і його духовних синів у Василіянському Чині. Святий Василій Великий — митець і апостол пера. Небагато прожив, але багато написав, його велика духовна спадщина — це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма і 366 листів. Тропар та кондак Тропар празника, глас 1: На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним і божественним твоїм Духом. Благоізволив ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа — твоєї матері, Ісусе. Того ради й обрізання довершено на тобі, людині восьмиденній. Слава преблагому твоєму задумові, слава промислові твоєму, слава низходженню твоєму, єдиний Чоловіколюбче. І святому, глас 1: На всю землю вийшло вістування твоє, прийняла бо вона слово твоє, що ним боголіпно навчив ти; природу того, що існує, пояснив ти, звичаї людські прикрасив ти — царське священство, отче преподобний Василіє. Моли Христа Бога за спасення душ наших. Слава: Кондак святому, глас 4: Явився єси основою непохитною Церкви, подаючи всім людям владицтво неукрадне, запечатавши твоїми веліннями, небоявленний Василіє преподобний. І нині: Кондак празника, глас 3: Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові; і радується в вишніх і Творця єрарх, і світлоносний, і божественний таїнник Христовий — Василій. Послання святого апостола Павла Колосян 2, 8-12 Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступною філософією та пустим обманом за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. У Ньому бо живе вся повнота божества тілесно, і ви причасні тій Його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. У Ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви скинули з себе це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрищенні, ви разом із Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих. Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52 В той час вернулись пастирі, славлячи і хвалячи Бога за все, що чули і виділи, як ото сказано було до них. І як сповнилися вісім днів, щоб обрізати Його, то назвали ім'я Його Ісус, назване ангелом перше, поки не зачався в утробі. Дитя ж росло і кріпилося духом, сповняючись премудрістю, і благодать Божа була на Ньому. І ходили родителі Його щороку в Єрусалим на празник Пасхи. І як був літ дванадцяти, коли вони возходили в Єрусалим по звичаю празника, і скінчились дні, і вони верталися, остався отрок Ісус в Єрусалимі. І не завважили Йосиф і мати Його. А гадаючи, що Він є в гурті, пройшли день дороги і шукали Його між рідними і знайомими. І не знайшовши Його, вернулися в Єрусалим, шукаючи Його. І сталося по трьох днях, що знайшли Його в синагозі, як Він сидів серед учителів, і слухав їх і питав їх. І зжахнулися всі, що слухали Його, задля розуму і відповідей Його. І побачивши Його, дивувалися, і сказала до Нього мати Його: Дитино, що Ти вчинив нам? Ось батько Твій і Я, боліючи, шукали Тебе. І сказав до них: Чого ви шукали Мене, чи ви не знали, що в тому, що Отця Мого, належить Мені бути? Та вони не зрозуміли слово, що Він сказав їм. І зійшов з ними і прийшов у Назарет; і повинувався їм. І мати Його зберігала всі ті слова в серці своїм. А Ісус успівав премудрістю і ростом, і благодаттю в Бога і в людей. Проповідь В короткому часі, восьмого дня після Різдва ГНІХ святкуємо його найменування, про це нам говорить євангелія: «Як сповнилося вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел перше ніж він зачався у лоні» (Лк 2,21). У Старому Заповіті знаходимо слова, котрі Господь сказав до Авраама: «Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки… Ви одріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами. На восьмому дні життя, мусить бути обрізане у вас кожне ваше хлоп’я, і той, хто народився у господі та куплений за гроші…» (Бут 17,9-12). Так було встановлено угоду між Господом Богом та ізраїльським народом, представником котрого був Авраам. Через обрізання кожний ізраїльтянин ставався учасником Божого благословення і обітниць даних Богом вибраному народові, коли його життя було згідне з Божою Волею. Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення. Пресвята Богородиця зі святим Йосифом старалися виконувати кожний припис даний Господом їхньому народові, тому у восьмий день народжене хлоп’ятко було названо іменем Ісус, що сказав був ангел. Ім’я Ісус є ім’ям нашого Бога, Творця, нашого Спасителя. Ім’я Ісус для кожного християнина дуже дороге: у ньому вся наша надія; наша поміч у кожній миті життя, а особливо, в трудних хвилинах; прощення наших гріхів; наука християнського життя; наше спасіння, освячення, а головне наша любов і зміст усього життя. Велике багатство про значення цього імені знаходимо у книгах Святого Писання. Святий апостол Павло про ім’я Ісус так пише до филип’ян: «Тому і Бог його винищив і дав йому ім’я, що понад всяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (Фил 2,9-10). Тому ім’я Ісус ми повинні вимовляти з великою побожністю, благоговінням, вірою, надією та любов’ю. Коли батьки дають ім’я своїм дітям, котрих дарує їм Господь, воно повинно бути вибране не з огляду на імена артистів, спортсменів, політичних лідерів чи навіть, батьків, діда або бабусі, а з огляду на покликання дитини Богом до життя та виконання нею Господнього завдання. Свято найменування ГНІХ в нашому краю співпадає із святом Нового року юліанського календаря, що так гучно його обходили у давнину, а тепер у нас більше цю гучність перенесено на 1 січня за григоріанським календарем. Святий Іван Золотоустий критикував погану поведінку тогочасних людей, котрі вірили у те, що як відсвяткують Новий рік, так поведеться у цьому році. Він пригадує, що щастя не в тому, що будеш пиячити першого дня і так продовжувати до кінця року, а потрібно робити те, що подобається Господові (пор. св. І. Золотоу., «Слово на Новий рік»). Цей же святий звертає велику увагу на гідність людини: «Кого хвалить Бог, того ти не гуди, не осуджуй; а він хвалить того, хто живе праведно… Від кого Бог відвертається, того не хвали; а він відвертається від того, хто живе негідно, хоч би посідав багатства» (св. І. Золотоустий там же). Тому й ми шануймо у собі та ближньому людей, котрі мають завдання жити згідно волі Бога. Початок нового року означає, що поза нами закінчений певний період часу, котрий ми використали в якийсь спосіб: добрий чи не добрий, але воно наше. Перед нами постає новий відлік часу, тобто року, що є великим невідомим для нас, ані як ми його використаємо, ані чи цей Новий рік ми щасливо переживемо, чи бува, Господь не покличе нас певного дня у цьому році, щоб здати звіт із нашого життя. Книга Сирах пригадує нам про час такими словами: „Мій сину, вважай на час та бережися зла” (Сирах 4,20). Навіть стародавні філософи старалися пригадувати людям, щоб пізнавали вартість часу. Старовинний мудрець Сенека говорив, що немає ціни, що дорівнювала би вартості часу. Святий Вернард Сієнський твердив, що мить вартує стільки, скільки вартує Бог, тому що у кожній миті часу людина може здобути Боже милосердя і вічну славу. Час є даром, котрий є тільки у цьому світі, його немає у вічності: ані у небі, ані у пеклі. Тому вміло використовуймо кожну хвилинку часу. Велику ціну за час заплатили б ті, хто засудив себе на вічне терпіння! Які нарікання почули б ми у вічності від тих осіб, що використали свій час на образу Бога! Хто знайшовся у вічності не можна змінити і направити нічого. Блаженні, котрі знайшли вічне щастя, коли б могли плакати, плакали б тільки тому, що втратили час, в котрому могли здобути більшу славу в небі. Одна сестра-венедиктинка, що з’явилася по смерті у славі одній особі сказала, що вона цілковито щаслива. Однак, коли б могла за чимось жалувати, то бажала б тільки того, щоб терпіти таку хворобу, котру витерпіла при смерті аж до судного дня, щоб тільки здобути більшу славу Божу. Як ми використовуємо час, котрий нам дано як великий скарб, щоб здобувати вічне щастя, тобто споглядати Бога лицем у лице? Чи не втрачаємо нашого часу на непотрібні речі? А може ми живемо у гніві з Богом і наш час діє проти нас?! Святий Августин перестерігає: „Як ти можеш мати у розпорядженні завтрашній день, коли не знаєш чи залишилася тобі година життя?” Тому, стараймося добре використати час, бо це дар, запропонований нам Богом для гідного використання. Добре розумів вартість часу св. Василій Великий, котрого пам’ять гідно святкує наша Церква. Він прожив недовго, приблизно 50 років, але свій час використав якнайкраще. Посвятив своє життя служінню Богові і людям. Історія записала, коли св. Василій Великий став перед Модестом префектом Преторії, аріянином, а той криком грозив святому про вигнання, конфіскацію майна та смертю. Святий спокійно відповів, щоб погрожував йому чим іншим, бо ніяка з цих кар його не порушувала. Пізніше Модест звітував цісареві Валенсу, що єпископ переміг їх і він вищий понад усякі їхні погрози. Так святий любив й цінив свою приналежність до святої Церкви. І ми дорогі брати й сестри дякуймо Богові за великий дар: бути синами правдивої Церкви та витривати у святій вірі до Бога до кінця нашого життя.

+ Ігор (Возьняк) Львів-Рясне 1, 14.01.2008

Для створення статті використано такі джерела:

• Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

• http://www.ugcc.org.ua/483.0.html