Блаженніші патріярхи Любомире і Григоріє, Високопреосвященні і Преосвященні Владики, улюблені браття у священстві, преподобні монахи і монахині, високодостойні представники влади та дипломатичного корпусу.
Дорогі у Христі брати і сестри.
Слава Ісусу Христу!
«Хресту Твоєму поклоняємось Владико і Святеє Воскресення Твоє славимо!». Цими словами величає сьогодні Христова Церква Чесний і Животворящий Хрест Господній. Сьогодні ми переходимо половину Великопосного шляху – це живоносне древо дарується нам для того, щоб ми ним покріпилися, у ньому знайшли джерело сили і відваги прямувати далі до Воскресіння Христового, щоби поставити це хресне знамення у центрі свого життя. Святий Апостол Павло у цьому посланні до Филип’ян залишив нам унікальний ранньохристиянський девіз, який молода, сповнена Святим Духом Церква урочисто співала у Літургії. Апостол народів звертається до нас ось так: «Плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, але применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, стався подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті. І до смерті хресної. Тому і Бог вивищив Його і дав Йому Ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно преклонилось на небі, на землі і під землею. І щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь, на Славу Бога і Отця».
У цих словах, слово про Хрест займає центральне значення. Тут, з одного боку, бачимо ікону земного шляху Ісуса Христа, який, ставши людиною, щодня прямував до смерті хресної. Хрест є моментом Його найбільшого приниження, крайнього упокорення, Божественного низходження. Проте у другій частині цього гимну бачимо Христа, якого сам Отець прославляє. Саме з моменту хресної смерті починається возходження, прославлення, тріумфальне виявлення його Божественної Слави, яка і є Славою Його Отця.
Кожен християнин, як учень Христа, який слідує за своїм Господом, повинен відкрити у свому власному житті дієвість Його Пасхального Таїнства. «Хто хоче іти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною.» У небесну Славу Воскресіння можна ввійти лише через єдині двері, а саме через Його Чесний і Животворящий Хрест. Нашим покликанням є іти за нашим Спасителем до кінця. Можливо, аж до смерті хресної . Таїнственність Його Животворящого Хреста полягає в тому, що ця найнижча ступінь упокорення і обезславлення є місцем, з якого сам Небесний Отець починає нас возвишати, підносити, прославляти Своєю Божественною Славою, перед якою преклонить своє коліно все, що є на небі, на землі і під землею.
«Христу Твоєму поклоняємось Владико і Святеє Воскресіння Твоє славимо.» Як по-особливому звучать для нас сьогодні ці слова! Для нас – Церкви-мучениці, яка, як вірна спадкоємиця віри Апостолів, співає їх у цьому Патріаршому Соборі Воскресіння. Чи не є промовистим знаком Божим для усіх нас, що у цей день, коли поклоняємося Чесному і Животворящому Хресту Господньому чинимо це на цьому місці?
Наша Церква у ХХ-му столітті пішла за Своїм Спасителем до кінця. Аж до тотальної заглади на своїй рідній землі і, здавалося б, смерті. Однак ця смерть сотень тисяч наших мирян, священиків, монахів та монахинь на чолі з нашим єпископатом була смертю хресною. А тому і животворящою. Наші батьки, діди і прадіди цим самим об’явили нам, своїм нащадкам, а через нас і вільній незалежній Україні силу і непереможність Чесного і Животворящого Хреста Господнього. У своєму знеславленні, приниження і низходженні наша Церква стала саме на цьому місці, місці Воскресіння, коли Сам Небесний Отець прославляв Її воскреслу Своєю нетлінною Славою, Славою, що перед нею зігнеться всяке коліно. І всякий язик через силу свідчення цієї Церкви у Дусі Святому визнає, що Ісус Христос є Господь, на Славу Бога і Отця.
«Христу Твоєму поклоняємось Владико і Святеє Воскресення Твоє славимо.» Для мене, молодого, можливо, щойно народженого Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, ці слова є підсумком минулого нашої Церкви, сенсом ЇЇ сучасного і дороговказом на майбутнє. Сьогодні ми, спадкоємці Володимирового хрещення, відчуваємо єдність та тяглість з нашою історією та традицією, переймаємо дорогоцінний спадок наших великих попередників: Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, Патріярхів Йосипа, Мирослава-Івана та Любомира. Сьогодні ці мужі теплою рукою Любомира благословляють нас та роблять весь цей скарб живим, промовистим для сучасного українця. Святість об’єднаного Божого люду є і буде стратегію розвитку нашої Церкви. Вона живе і діє як єдине тіло у цілому світі, як Церква Вселенського масштабу, Вона є і буде душею українського народу, щоб його освячувати, відкрити його серце до свого брата і сусіда, щоби зберегти наш люд, як люд Божий, і вести його до спасіння і до життя вічного. Сьогодні, як ви вийдете з храму, вам в обличчя прийде подих весни. Після вчорашнього похмурого неба бачимо сьогодні небо відкрите; земля приготувалася до свого воскресіння. На береги дрімучого Дніпра приходить весна.
Сьогодні ми переживаємо весну нашої Церкви, яка у Своєму Воскресінні починає молодіти Духом Святим і усміхатися до світу світлом Христового Євангелія. Це про неї, древню і вічно сучасну, співає Псалмопівець, кажучи: «Він насичує твій похилий вік благом, і поновляється, як орел, твоя юність». Сьогодні, зокрема у цей торжественний день, усвідомлюємо, що ми є оновленою і омолодженою Церквою. Тому особливо хочу звернутись до нашого, здебільшого, молодого духовенства, якщо порівняти вік нашого духовенства і вік священиків у інших країнах та інших Церквах, - ми є юною, молодою Церквою. Так само хочу звернутися до нашого монашества і до всієї української молоді. Сьогодні Христос закликає до відповідальності за Свою Церкву саме нас, молодих. Переймімся нею, цією Церквою-Страдницею, яка силою Свого Воскресіння дивує цілий світ. Поставмо Чесний і Животворящий Хрест Нашого Спасителя у центрі нашого життя, і Він осолодить його, як жезл Мойсея осолодив гіркі води Мерри у пустелі. Приймімо та відважно здійснюймо наше християнське покликання у сучасному світі. І разом зможемо оновити обличчя нашого народу і держави. Покланяємося страстям Твоїм, Христе! Появи нам славне Твоє Воскресіння. Амінь! Слава Ісусу Христу! Слава навіки!
27 квітня 2011р.Б.
Київ
Фото: Тато Сепия / news.tochka.net
Джерело:
Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар