Високопреосвященні та Преосвященні Владики, звертаюсь до Вас з коротким важливим словом, як до пастирів Христової Церкви та Господніх слуг. Перед нами дуже важливе завдання: вибір Глави нашої Церкви. Вірю, що жодні замішання не стануть нам на перешкоді, бо маємо віру в Бога, на якого покладаємося. Звичайно, що ми з Вами та наш вірний люд Церкви молиться й вірить у дорий вибір, бо інакше бути не може. Ніхто з нас, кажу це з переконання, не керується дешевими земськими поглядами та передбаченнями, але усі бажаємо сповнити волю Божу якнайкраще.
Коли звернемося до Святого Письма трудно зрозуміти, яким способом Господь вибирав провідників для свого народу, дивуємося цьому. Чому? Тому що, вважаю, ніхто із нас не вибрав би Мойсея на пророка та провідника, він сам говорив: «...бо я тяжкоустий та тяжкоязикий» (Вих. 4, 10), Сьогодні, так нам здається, потрібна людина, щоб була вмілим провідником нашого Синоду і добре проповідувала, і вміла спілкуватися з людьми чи специфічно із ЗМІ тощо. А Господь додав Мойсеєві брата Арона, який був речником пророка, тим самим вказав на потребу певних радників у керуванні. Пригадаймо теж про пастуха овець Давида, коли пророк Самуїл з волі Господньої прийшов до Єссея помазати одного із його синів на царя. Самуїл, побачивши Еліява, сказав: «Справді – перед Господом помазанець його!» (ІСам. 16, 6). Але Господь заперечив і промовив до пророка, щоб той не дивився на обличчя та зріст. Бог дивиться інакше: « .... Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (ІСам. 16, 7). Сім синів, яких Єссей вважав гідними на царя, не вибрав Бог, сім раз помилився Єссей.
Про Давида, що був юнацького віку, батько навіть думки не допускав, що пастуха овець призначено на царя. Коли прийшов Давид, Господь промовив до Самуїла: «Устань, помаж його, – бо це він!» (ІСам. 16, 12). Господь дивиться по-іншому ніж люди, і навіть не завагався призначити його на царя, хоч знав наперед про тяжкий гріх Давида з Ветсавією (пор. ІІСам. 11, 4) та вбивство Урії, чоловіка Ветсавії (пор. ІСам. 11, 15). Коли б нам відомо було про подібні дії священика, ми ніколи не пропонували б таку особу на єпископа. Господь, однак, вибрав хоч би і Юду на апостола, що видав його на смерть.
Багато інших випадків знайдемо у Святому Письмі, які ми не потвердили б, а Бог вибирав на царів осіб дитячого та юнацького віку. Наприклад Йорам став царем Ізраїлю, коли йому було 18 років (пор. ІІСам. 3, 1). Сім літ було Йоасові, як став царем і царював 40 років (пор. ІІСам. 12, 1). Азарія став царем, маючи 16 років (пор. Сам. 15,1). І знайдемо ще багато місць, коли на царів вибраного народу покликалися молоді особи. Так що вік молодих і старших не грав великої ролі, лише серце, що було слухняне Богу, добрим людям та добрій пораді. Багато з них добре урядували, інші зламалися, впали у гординю, були невірні Богу, поклонялися ідолам та народ до цього спонукали, а через те ставали невільниками інших народів. Коли каялися, Господь прощав їм та ставив їх на престоли. Пригадаймо Савла, пізнішого ревного апостола Павла, який після навернення, без зайвих запитань до Господа, охрестився і став вірним учнем Христа аж до пролиття крові. А Син Божий вибрав Савла на апостола, що був перед тим учасником вбивства св. архидиякона Стефана! Той, хто гонив його вірний люд, переслідував та дихав жорстокою ненавистю до християн, став одним із ревних проповідників слова Божого і віддав життя за Христа.
Коли ізраїльський народ падав низько, грішив проти Бога, Господь посилав пророків, щоб картали людей та закликали до покаяння. Жодні погрози не допомагали юдеям, ізраїльтянам, тобто, вибраному народові, бо ті вбивали навіть пророків. І Господь ніби був у тривозі, кого послати до цього бунтівного народу. Пророк Ісая пише: «І почув я голос Господа, що говорив: Кого я пошлю, і хто піде для нас? - А я відказав: Ось я, - пошли ти мене» (Іс. 6, 8). І Бог послав охочого пророка Ісаю, щоб він говорив до народу, який сам зголосився до цієї місії.
Дивні Божі дороги, незрозумілі людям його стежки, бо Господь милосердний та довготерпеливий. Не змінив свого вибрання Син Божий відносно апостола Петра, який його відрікся. А Спаситель був вірний своєму вибору, призначив його на Голову своєї Церкви і не відступив від цього. Коли ж апостол Петро став поміж братів, яких було 120 осіб, пригадав про Юду, що ганебно відійшов від них. Вони вирішили вибрати когось на його місце. Поставили двох: Йосифа на прізвище Юст та Матія. Вони молилися і сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, покажи з двох одного, кого Ти вибрав» (Ді. 1, 24). Жереб впав на Матія. Вибір по жеребу апостоли приймали як Божу волю.
Уся Церква молилася за вибір намісника св. апостола Петра і вибрали на Святішого Отця, останнім часом (2005р.), теперішнього Папу Римського Венедикта XVI, якому було вже за 75 років. Так що дороги Божі незбагненні, його стежки недоступні.
Ми також молимося всією нашою Церквою до милосердного Бога, щоб вказав не з двох, а багатьох осіб, кого він уподобав собі, щоб піклувався його стадом, святою Українською Греко-Католицькою Церквою.
Хай Святий Дух просвітить нас, як зібраних апостолів під час П'ятидесятниці, щоб наш вибір Глави Церкви, був глибоко відповідальним перед Богом. Хай Господь благословить нас та посилає рясно світла Святого Духа. Чинімо наш вибір з цілковитим відданням себе у Господні руки, щоб ми пізнали його волю та слідували за нею.
Ти сам, милостивий і Чоловіколюбче, вислухай нас, коли взиваємо до Тебе, зокрема у цей день вибору Глави нашої Церкви, просвіти своїх учнів, твоїх єпископів-слуг, щоб вони сповнилися невичерпної твоєї ласки та з гідністю виконали твою святу волю.
Святий Душе, покеруй нами своєю невимовною мудрістю і силою, вкажи нам свого вибранця, щоб ми, наповнені духом премудрості, розуму та остраху з честю здійснили завдання, яке стоїть перед нами у ці дні виборів.
Хай Святий Дух просвічує нас, а Пресвята Богородиця покриє нас своїм омофором.
+ Ігор (Возьняк), Адміністратор УГКЦ
Джерело:
Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар