Як формувалося священиче покликання новобраного Глави УГКЦ, хто був його небесним заступником, про несподівану єпископську хіротонію - зі слів Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука. А також - його бачення єпископського служіння, привітання Блаженнішого Любомира (Гузара) та Папи Венедикта XVI у матеріалі.
Священство. Оскільки священики в часи підпілля підтримували не лише Церковні традиції, а й громади в цілому, молодь часто ставила перед собою питання про священство. Також їх надихав приклад монашества – в їхніх очах можна було побачити «живого страждаючого Христа». Таким прикладом був і покійний отець Михайло Косила, який виконував уряд підпільного ректора підпільної духовної семінарії Івано-Франківської єпархії, що знаходилася в селищі Дора біля Яремча. Він і був тією особою, яка здійснила вирішальний вплив на виявлення священичого покликання новообраного Глави УГКЦ Святослава (Шевчука). Пізніше він так висловлювався про свого духовного наставника: «Завдяки його харизматичному (в доброму сенсі цього слова) впливові я рішився на цю дорогу і саме в неодруженому стані, бо в тому часі послужити Церкві потрібно було до кінця. Це означало зректися своїх приватних планів на майбутнє і взяти на свої плечі це Христове ярмо переслідуваної Церкви та їй послужити».
Покровителем свого священичого життя Владика називав Митрополита Андрея Шептицького. Ще перед від'їздом з благословення блаженної пам'яті Патріарха Мирослава-Івана Кардинала Любачівського на навчання до Риму, Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук просив у крипті Собору святого Юра про заступництво Митрополита. «Хочу сказати, що ніколи-ніколи митрополит Андрей мене не залишив... Я завжди співставляв з його особою свої рішення і свою діяльність», - стверджував Владика Святослав. А в його кімнаті завжди висів портрет Андрея Шептицького.
Єпископська хіротонія. Рішення Синоду Єпископів УГКЦ було для Владики Святослава неочікуваним. В інтерв'ю для радіо Воскресіння новопоставлений архиєрей наводить ряд аргументів, які, здавалося б, не дають підстав сподіватися на такий розвиток Церковної історії та його пастирського служіння зокрема.
«Чесно Вам скажу, для мене це стало несподіванкою з багатьох причин, - говорить Верховний Архиєпископ Святослав (Шевчук), - по-перше, через те, що я ще досить молодий за віком, і зазвичай в такому молодому віці єпископів не призначають. По-друге, я отримав призначення на душпастирську працю в Аргентині, в Латинській Америці. Тобто, за весь період історії нашої Церкви, особливо після її виходу із підпілля жодний кандидат з України не призначався на єпископське служіння за кордоном. А по-третє, я лише два роки тому був номінований ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа. І логіка підказує, що якщо би були якісь такі серйозні плани, то на такий короткий термін мабуть для такої інституції нового ректора би не призначувалося».
Покликання єпископа. До єпископської хіротонії Святослава Шевчука більш звичним для нього було наукове життя, виховання майбутніх священиків, - «Я все це мушу залишити і відкрити цілком нову сторінку своєї особистої історії». Вона, в розумінні Святослава Шевчука, повинна базуватися на:
1. навчанні – донесенні людям Божого Слова, однак не лише теоретично, а передусім через власний приклад – «Життя єпископа повинно бути отим святилищем, в якому живе правда – Христос»;
2. служінні – єпископ «повинен себе принести в жертву за народ», інакше його служіння втрачає свою сутність;
3. керівництві – воно пов'язане із Таїнством Христа. Єпископ повинен бути мудрим управителем. Його «судочинство власне випливає із Таїнства Животворящого Хреста Господнього – коли Христос був розіп'ятий на хресті, світові настав суд. І такого типу єпископська влада випливає із крові, яка була на хресті Христом проллята».
Ці характеристики уособлювали для Владики справжнє єпископське служіння, приклад якого показав Ісус Христос, вбачав у них жертвоприношення. Таким чином, особа, яка приймає єпископську хіротонію, добровільно приносить себе в жертву за людей. Вибір же на Главу Церкви ставить черговий виклик.
Єпископське служіння. При єпископській хіротонії Блаженніший Любомир (Гузар) порівняв процес вибору нового єпископа, важливість його згоди із подією Благовіщення – саме на це свято у 2009 році в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові відбулася Архиєрейська хіротонія Святослава Шевчука. «Отець Святослав сказав мені, що якщо така Божа воля, то він її радо приймає», – говорив у проповіді Блаженніший Любомир (послухати проповідь Блаженнішого Любомира).
Папа Венедикт XVI: «Поступай достойно, возлюблений сину, перебуваючи у братньому зв'язку із дбайливим Пастирем єпархіального престолу Покрова Пречистої Богородиці для українців візантійського обряду в Буенос-Айресі та ревним сповненням довіреного Тобі служіння всіх надихаючи; найперше ж – май завжди перед очима Бога, побожно дбаючи на повсякчас, щоби Він був світильником перед ногами в Тебе і світлом на стежках Твоїх (Пс. 119, 105). Благодать Святого Духа й заступництво Пречистої Діви Марії нехай завжди сповнюють Тебе радістю та укріплюють Тебе».
З 20 по 30 квітня 2009 року Владика Святослав (Шевчук) у складі групи єпископів Єпископської Конференції Аргентини здійснив візит до Ватикану під назвою «Ad limina Apostolorum», що у перекладі з латинської означає «До гробів святих апостолів». Після його єпископської хіротонії це була перша зустріч новопоставленого архиєрея із Святішим Отцем, на якій Владика Святослав мав нагоду подякувати Вселенському Архиєрею за благословення рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення його на Єпископа нашої Церкви. «Це є, перш за все, духовна подія, на якій є можливість відчути сопричастя зі Святішим Отцем», - ділився згодом Владика Святослав.
Погодившись стати Главою Української Греко-Католицької Церкви, Святослав Шевчук під керівництвом Святого Духа провадитиме Церкву.
За матеріалами: ugcc.org.ua, lds.lviv.ua, stryi.ugcc.org.ua
Джерела:
ДИВЕНСВІТ
Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар