Чи є ми учнями Ісуса з Назарету, Господа і Христа, якщо не відчуваємо необхідності проповідувати Євангеліє тим, кого зустрічаємо? Таким питанням задається кардинал Мауро П’яченца в своєму листі про місіонерську ідентичність пресвітерів Церкви до священиків. Цей лист є плодом останньої пленарної Асамблеї Конгрегації у справах духовенства, яка відбулася в березні 2009 року.
Отці цієї пленарної асамблеї визначили, що первинне значення в сучасній Церкві має місіонерська діяльність. Це завдання виникає з усвідомлення кожним священиком своєї приналежності до учнів Христа. "Місія, проте, не означає подій, які пов'язані з людськими здібностями, але здійснюється там, де живе, молиться, страждає і працює справжній учень Христа", - відзначив кардинал П’яченца.
"Відчуття буття учнем Христа сприяє відкритості до універсальної місіонерської діяльності, сприяє здоровій креативності, яка має на меті справжню зустріч кожної людини в Церкві з Христом Спасителем", - додав католицький єрарх.
За матеріалами www.catholic.uz
Джерело:
Мандрівники Христа Царя
"... первинне значення в сучасній Церкві має місіонерська діяльність ..."
Наразі, в нас зокрема, це значення доволі занедбане і його, замість нас, досить успішно виконують протесанти та єретики. Ще добре, якщо є парафія, яка, власне, живе парафіяльним (родинним) життям, а то, здебільше, лише прихід, тобто коли люди збираються в Неділю, один раз на тиждень, відстоять богослуження і... потім, кожен йде по своїх особистих справах так, ніби й не одержали цього завдання від Христа: "...ідіть і навчайте..."
Парафіяльний сторож р.Б. Леонід.
Немає коментарів:
Дописати коментар