19 січня 2011 року
Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Коротка історія
Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.
Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+ к. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.
Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець".
Про ікону
На цій іконі зображений Христос, частково або й повністю занурений у воду. Щоб це унагляднити, ріку Йордан деколи зображають нереалістично глибокою. Своєю присутністю Христос, творче Слово Боже, втілене в людську природу, освячує воду, яка в давнину вважалася стихійним, хаотичним елементом. Отже, вода не тільки перестає бути грізним елементом, а стає освяченою та освячуючою для світу. Тому й ми в хрищенні саме водою очищуємося від гріха й нечистоти та освячуємося силою Христа, таким чином беручи таїнственну участь у Його смерті й воскресінні (Кол. 2, 12). Христос обнажений, бо Він — другий Адам, який відкупив першого Адама і всіх його нащадків (1 Кор. 15, 45). Перший Адам закрив нам небо, а другий нам його відкриває.
Йоан Хреститель з похиленою головою приймає благословення Христа та виконує те, що йому велить Христос, щоб сповнити всяку правду й справедливість (Мт. З, 15). Його лик виражає здивування покорою Господа Ісуса. Одною рукою Йоан христить Ісуса, а другою — вказує на Нього як на Агнця Божого і разом з тим виявляє молитовну поставу.
На іконі зображено дерево із сокирою при корені, що є алюзією на проповідь Йоана: «Покайтеся, робіть добрі плоди, бо прийшов очікуваний Месія, і рішучий час настав» (Мт. 3, 7-12).
Бог Отець з небесного півкруга рукою благословить Сина: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 17). Як на горі Синай Бог об'явив Закон, тут Отець вказує на нового Законодавця — Ісуса, який є уособленням нового Божого закону любові.
Як і в Різдві Христовому, ангели здивовані новим виявом Христової покори. Їх руки прикриті — вони готові служити Спасителеві.
Ця велична подія — найбільш явне й промовисте об'явлення Святої Трійці, отже це — Богоявлення. Після гріхопадіння херувим вартував при зачинених воротах раю. Таїнственне об'явлення над рікою Йордан показало нам, що небо знову відкрите.
Освятивши воду, Христос рівночасно освячує весь матеріальний світ. Він підносить й немов просвітлює все сотворіння Своєю участю в людській, матеріальній природі. (Пізніше, сповнюючи Свою місію, Він знову поборюватиме хаотичні хвилі й бурю на Галилейському озері (Мр. 4, 39).
У воді деколи зображено невелику алегоричну людську постать. Ця людина — символ Йордану, що було затримав свою течію, вжахнувшись і принишкнувши, коли через нього перевозили кивот Завіту (І.Н. З, 14-17). Дещо рідше у воді зображено дві подібні фіґури. Друга — це алегоричний символ Червого Моря.
Тропар та кондак
Тропар, глас 1: Коли в Йордані хрестився ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: бо Родителя голос свідчив тобі, возлюбленим Сином тебе називаючи; і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова. Явився ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 4: Явився єси днесь вселенній і світло твоє, Господи, знаменувалося на нас, що зі зрозумінням оспівуємо тебе: Прийшов єси і явився єси — Світло неприступне.
Послання святого апостола Павла до Тита 2, 11-14; 3, 4-7
Сину Тите, Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня, та щоб очистити собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. Та коли з'явилася доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але заради свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спасителя, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного.
Євангеліє від Матея 3, 13-17
В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо годиться здійснити всяку правду. І він лишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління.
Проповідь
Недавно ми святкували величне християнське свято – Різдво нашого Спасителя.
При народженні Ісуса Христа на небі з’явилася ясна зоря, звіщаючи людям, що несотвореннне небесне світло зійшло на землю. Коли ж Христос вмирав на хресті, темрява вкрила землю на знак того, що злобні і невдячні люди засудили на смерть «сонце правди», «світло істини». Що являє нам Господь сьогодні, у світлий празник Богоявлення? При хрещенні Ісуса Христа в ріці Йордані об’являється нам Пресвята Трійця: Небесний Отець промовляв з неба, Син Божий стояв у ріці, а Дух Святий з’явився над головою Божого Сина у виді голуба і було чути голос: «Це Син мій любий, що Його Я вподобав» (Пор. Мт. 3.13-17)
Псалом 50 каже: «Невідоме і таємне мудрості Твоєї відкрив ти мені». І дійсно, невідоме, незбагненне таїнство – один Бог, а три особи – предвічні, всемогутні і безконечні!
Як тяжко часом буває нам, людям, збагнути і усвідомити це своїм обмеженим розумом, але силою віри ми віримо і приймаємо це таїнство.
На свято Воскресіння у святій Євангелії чуємо: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку» (Ів. 1.1-2).
Ми люди є недосконалі і мінливі. Ми не можемо одним словом висловити свої почування, бажання, ідеї, думки, тому наш розум, навіть за короткий час висловлює (народжує) багато різних слів. Господь Бог – незмінний, досконалий і вічний; у Бога нема часу, нема «було є і буде», а є тільки одне, досконале і вічне Слово! Те Слово, яке «стало тілом, і оселилося між нами» (Ів. 1.14). Те Слово є вірним відбитком Бога Отця, містить у собі всю велич Божої могутності, має ту саму не сотворену вічну природу, яку має Бог Отець.
У Старому Завіті Господь Бог устами пророків приготовляв світ до приходу другої особи Божої – Сина Божого, Месії. Син Божий, Ісус Христос, приготовляв світ до приходу третьої особи – Святого Духа, який у виді вогненних язиків зійшов на апостолів на десятий день після Вознесіння. Всі три Божі особи присутні всюди, але в нашій Церкві прийнявся звичай навчати, що Бог-Отець є в небі (Ісус Христос навчив нас молитися: «Отче наш, що єси на небесах»), Син Божий є у Пресвятій Євхаристії, а Дух Святий – у серцях праведних християн. Богові Отцеві завдячуємо, що сотворив нас, Сину Божому, що відкупив нас, а Духу Святому, що освячує наші душі.
Сьогодні, мабуть, кожен з нас зустрічався з людьми, які належать до Свідків Єгови і які не можуть прийняти цього таїнства. Вони приходять до наших домівок і хочуть навчити нас і переконати, що Ісус Христос не є Богом, а тільки найбільшою людиною, яка коли-небудь жила, і що Пресвятої Трійці не існує. Але що можуть відповісти Свідки Єгови на слова Ісуса Христа, який виразно каже у Святому Письмі: «Усе, що має Отець – моє» (Ів. 16.15), «Я і Отець – одно» (Ів. 10.30), «Хто бачить Мене, той бачить Отця. Я в Отці і Отець у Мені» (Ів. 14.8-10), «Ідіть і навчайте всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28.19). Як можна заперечувати Христові?
Тут можна зробити таке порівняння (аналогію): чи можна море перелити в горнятко? Звичайно ж ні. В горнятко можна налити рівно стільки води, скільки воно вмістить, не більше і не менше. Тим горнятком є людський розум, а морем – Божа мудрість. Отже, жодне створіння не в силі зрозуміти, пояснити таїнство Пресвятої Трійці. Тут треба лише вірити, вірити і ще раз вірити.
Один священик, який прийшов до лікарні, де перебували люди, яким загрожувала сліпота, йдучи по коридорі, випадково почув, як молився один хворий: «Благаю Тебе, Господи, не забирай від мене світла очей моїх. Але, якщо така Твоя воля, щоб я був сліпий, то залиши мені хоч світло розуму. Якщо ж захочеш забрати від мене і світло розуму, то, благаю, залиши мені світло віри». Яка чудова і гідна наслідування молитва!
Світло віри є найціннішим скарбом кожної людини, бо віра провадить до Небесного Царства. Амінь.
о. Володимир Юськів
"Сівач", січень 2011, Ч. 1 (136) рік 13
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Господнього Богоявлення.
Джерело:
КАЛЕНДАР УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар