Намісник Києво-Печерської Лаври Архієпископ Павел у своєму інтерв’ю не просто описав свої погляди на певні питання державно-церковних взаємовідносин, але й припустився грубих образ і неправди.
Так, на думку архієпископа, з приходом нової влади «немає захоплення храмів, зникли непорозуміння між віруючими різних християнських напрямків» - така заява архієпископа вказує або на його тотальну непоінформованість, або навмисне перекручування фактів. У всякому випадку, архієпископ явно говорить неправду.
Для архієпископа Павла інші конфесії це не що інше як секти. Так з волі архієпископа Павла усіх католиків (і греко, і римо, і вірмено, і так далі), усіх протестантів (незалежно від деномінації) слід вважати сектантами. Архієпископ Павел не є останньою людиною в УПЦ МП, хоча його слова не можна вважати офіційною позицією цієї церкви, все ж таки його статус і функція у цій церкві надають його словам, сказаним в інтерв’ю, серйозної ваги. Звісно, після таких промовистих слів києво-печерського намісника виникає запитання можливості будь-якого діалогу з цією структурою, як такою. В українському багатоконфесійному суспільстві такі слова аж ніяк не сприяють міжконфесійному порозумінню.
Конкретно архієпископа Павла також печуть західно-українські області, де, на його думку, безлад і наруга над людьми настільки сильні, злоякісні, настільки кричуще гірші і більші, ніж загалом по Україні, що власне на Львівській та Івано-Франківській областях архієпископ ставить наголос у своєму інтерв’ю.
Дісталось також і журналістам, які відважилися писати про УПЦ МП не так, як би цього хотілося владиці. Він просто таких журналістів назвав душевно хворими. Приписування своїм критикам психічних захворювань тільки за те, що вони звернули увагу на шикарний автопарк достойників УПЦ МП аж ніяк не чинить честі цьому достойнику МП.
Архієпископ Павел, скандально відомий своєю участю у виборчих списках Комуністичної партії, пропонує у кожну депутатську організацію відправити по 10-15 священиків (звичайно ж МП), а у Київраду – аж 40-50 – це, на думку архієпископа,- панацея від усіх хворіб українського суспільства.
Звісно, ціле інтерв’ю можна би було вважати маренням якогось церковного маргінала, але статус архієпископа надає цим словам небезпечного забарвлення. Виникає реальне запитання: Чи МП не збирається спровокувати в Україні якісь політичні та міжконфесійні потрясіння?
Джерела:
Воїни Христа Царя
"...виникає запитання можливості будь-якого діалогу з цією структурою..."
Дива та й годі! Адже ми давно, ще на початку 90-х років про це говорили й писали багато разів, що не можна вважати "московську казьонну церкву", власне, християнською, а тим більше (хтось же додумався до такого) називати її "ЦЕРКВОЮ-СЕСТРОЮ"!? Ми більше ніж певні, що й представники Папи Івана-Павла ІІ у переговорах з РПЦ МП у 1993 році мали достатньо інформації, щоб не сідати з цією державною структурою російської імперії за стіл переговорів, але... Так само, як тоді, так і зараз, наші ієрархи вперто хочуть бачити в них своїх братів-християн тимчасово нез'єдинених з Апостольським Престолом у Римі. Важко навіть визначити цей стан небажання бачити правду для деяких наших священиків та єпископів, - сліпі проводирі, чи що? Ну, яка спільність у Бога з дияволом? Чи чистих з нечистивими? Яка може бути спільність в Божої структури зі світською? Мабуть така ж, як і в московських попів з комуністами, адже, на їхню думку: Христос, це - перший комуніст!?
Отже нині, як свого часу для Путіна у Москві, так і для Януковича у Києві дано височайше, православне благословення на зачистку усіх "сектантів", тобто усіх неправославних за буквою, а також усіх тих, "казлов коториє мєшают нам жить" і кого давно пора "мочіть в сортірах" - націоналістів, які мають нахабство любити Україну та жертовно обстоювати честь і гідність української нації.
Парафіяльний сторож р.Б. Леонід.
Немає коментарів:
Дописати коментар